У своєму блозі bogoslov.org тернопільський священик отець Євген Заплетнюк розповів, чому люди ревнують одині одних.
Ревнивий завжди дивиться в мікроскоп, який робить маленькі предмети великими, карликів – гігантами, підозри – істинами. Так вважав Мігель де Сервантес. Ще кажуть, що жінка рідко прощає ревнощі чоловіка, але ніколи не прощає їх відсутності. А от ревнивий чоловік в душі бажав би бути не більше, не менше, як богом для предмета свого кохання. Інші кажуть, що ревнивець просто переконаний, що кохана людина здатна на те, що й він. Яка природа, причини і наслідки ревності у цій статті.
– Що таке ревнощі? Які в них корені? Коли людина починає їх відчувати?
– Ревнощі – це переважно негативна емоція, що може бути виразом цілої низки різноманітних, але схожих у корені людських почуттів: недовіри, заздрощів, сумнівів, тощо. Існує ціла низка причин, чому людина піддається ревнощам. Але майже завжди за цим стоїть недостатня любов до себе, невпевненість і занижена самооцінка. Існує, правда, ще й «благочестива ревність», але про неї ми згадаємо зовсім трохи. Вона для нас жодної проблеми не складає. Принаймні, від її відсутності в житті ми не так страждаємо. Церква страждає, а ми ні. Благочестива ревність – це небайдужість, горіння серця, бажання стояти за правду та захищати інтереси всякої істини перед небезпеками гріха й неправди. У той час, справжньою проблемою для людей є т.зв. любовні ревнощі, які виникають між закоханою парою, чи парою де закоханий лише один. У інших випадках ( науковою мовою: «у випадку не залучення ревнивця до ситуації») слово «ревнощі» сміливо можна замінити на слово «заздрість». У багатьох мовах «заздрість» і «ревнощі» – синоніми, або взагалі передаються одним словом.
Звичайно, треба наголосити, що говорячи про ревнощі як певну аномалію, ми ведемо мову саме про немотивовану, безпідставну ревність. Зовсім інша справа, якщо наш партнер дає нам усі підстави сумніватися в його чесності. Раптово змінює звичну поведінку, починає ховати телефон, ставити паролі на гаджети, підозріло по ньому говорити ховаючись або говорити дивними фразами та загадками. Жінки несподівано починають робити зачіски, манікюр, купляти білизну, затримуватися на роботі чи в подруг. Чи тим більше – прямо фліртувати в присутності свого чоловіка чи хлопця з іншими мужчинами.
Все ж, у «класичних» історіях ревнощів майже завжди винен не той, кого ревнують, а той, хто сам ревнує. Люди, які є достатньо впевнені в собі та мають цілком тверезий погляд на себе й власні стосунки з партнером, переживають цей стан дуже рідко. Навіть коли він у них і зустрічається, то має більш легкі форми, не настільки трагічно виражений та менш болісний. Здорова людина розуміє, що кінець одних стосунків – це початок нового етапу та нових досягнень, нових знайомств та нової дружби.
Читайте також: “Полюбити ближного не люблячи себе – неможливо…”
У той час, коли в людей невпевнених, які здатні будувати лише співзалежні відносини, з низької самооцінки народжується відчуття власної неповноцінності та незахищеності. Саме тому, будь-який розрив стосунків для них надзвичайно болючий. Це лише невпевнені в собі люди здатні накласти на себе руки чи збожеволіти від того, що їх покинув хтось, кого вони вважали «коханням усього свого життя». Звичайно, здоровий глузд говорить, що навіть попри підкреслену моногамність людського роду, ніхто з нас не може бути настільки залежний від іншої людини, щоб втрачаючи її (з будь-яких причин) втрачав із цим сенс власного життя. Але, як відомо, на практиці патологічна ревність часто у прямому сенсі зводить з розуму й, навіть, призводить до самогубств.
Повністю цю статю можна прочитати за цим посиланням.
Обговорення