“Стає нове старим, потім промчать роки – і зміниться старе новим: так було і буде завжди”, — влучно зауважив перський поет Абу Рудакі майже 1100 років тому. Відтоді життя людства круто змінилося: нині за кілька годин ми можемо перетнути відстань з одного куточка землі до іншого, завдяки ж інтернету ця відстань долається за секунди! Затрати часу людина суттєво зменшила, однак сам час нам непідвладний, як і колись. Навпаки, здається, що тепер він біжить усе швидше… Ви не помічали?
Тільки розпочинали 2016-ий, аж ось він уже добігає кінця. На жаль, цей рік був дуже непростий — і для світу, і для України, і для нашого краю. Неспокій, ненависть, війни, втрати… Так хочеться, щоб усі ці біди 2016-ий забрав із собою назавжди! Та, попри все, було у нас і щось добре, правда ж?
“Чим вам запам`ятався рік, що минає: у житті країни, Тернопільщини та в особистому житті?” — поцікавилася “НОВА…” в особистостей, які тією чи іншою мірою творили долю нашого краю впродовж минулого року, і які, за версією “НОВОЇ Тернопільської газети”, стали найбільш виразними обличчями Тернопілля у 2016-ому. До речі, варто сказати, що номінацію “20 облич року” наша газета запровадила із самого початку свого заснування і визначає її вже впродовж 16 років.
Народилася 1 липня 1992 р. у Романовому Селі Збаразького району. У 2010-2012 рр. навчалася у Тернопільському комерційному коледжі. Після навчання працювала продавцем у «Сільпо». Активна учасниця Революції Гідності. У 2014 р. у складі батальйону «Золоті ворота» несла службу на Луганщині, нині у складі вже об’єднаного полку поліції особливого призначення «Київ» обороняє наші позиції на Донеччині. У 2016 р. вступила на заочне відділення Національної академії внутрішніх справ у Києві. Заміжня.
– Останніх два роки найбільше, що болить, – це війна. Тривожно за побратимів, які захищають країну від ворога, боляче за тих, кого вже з нами нема. Я в жодному разі не хотіла б, щоб ні мої рідні брат з сестрою, ні тато не були на моєму місці. Якби хтось із них був на фронті, я б цього не пережила. Дуже вразило нагородження орденом «Народний Герой України» 15 січня цього року в Тернопільському драмтеатрі. Ця церемонія зібрала в одному залі небайдужих до подій в країні людей. Усі разом плакали й раділи, ділилися досягненнями й невдачами, адже ті, кого об’єднала війна, стали однією міцною родиною.
В моєму особистому житті цього року також сталася особлива подія. 20 жовтня я вийшла заміж за хлопця, друга й соратника, якого знайшла на війні, – за Юрка Крига. Ми щасливі і хочеться, щоб так почували себе в Україні всі люди. За це і воюємо.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
