Бомбардувальника, винищувача, а також гелікоптера з “Топільче” пам’ятають тернопляни середнього віку. Одначе мало хто знає історію появи цих літаків.
– Колись у тернопільському палаці піонерів був військово-спортивний відділ і його керівник підказав звернутися до маршала авіації Кутахова, щоб діти отримали літак як наочність, – розповідає директор Тернопільського центру творчості дітей та юнацтва Світлана Миханчук.
– Я писала до маршала, і справу вирішили на диво швидко. Уже приблизно через місяць літак прилетів у Тернопільський аеропорт.
Усі ці події, за словами пані Миханчук, розгорталися у 1983-84 рр. Жінка тоді була заступником директора палацу піонерів. А маршал Павло Кутахов — один із керівників військової авіації.
Летіти ТУ-16 довелося, здається, з Москви, пригадує директор центру творчості. Уже у місті з машини демонтували частину крил і в такому вигляді перевезли у “Топільче”. Там крила вчепили знову.
– Загалом у парку було два літаки і вертоліт, – продовжує Світлана Миханчук. – Спершу в ТУ-16 можна було зайти. Коли ж його почали нищити, усе закрили. – Ті зразки були цікаві тернополянам, адже у місті до того часу нічого подібного не було.
З цими словами погоджується і голова правління обласної організації Національної спілки архітекторів України Анатолій Водоп’ян.
– Люди ходили, дивилися. Але все понищили, – говорить архітектор. – Трошки шкода, як на мене, що їх немає.
Тернопільська авіація стояла неподалік Серету в гідропарку – зліва від центральної алеї, якщо йти від Надставної церкви на “Дружбу”, каже він. Другим літаком у “Топільче” був МІГ-15, розповідає директор Тернопільської міської станції юних техніків Олег Ковальчук. До слова, пан Ковальчук — перший, хто відгукнувся на прохання допомогти з пошуком фото літаків із парку.
– Наші фото — з архіву конкурсу на кращу фотографію, який ми проводимо щороку, починаючи із 80-х, – каже він. – Дітям давали плівку, вони йшли на півдня у місто і фотографували. Очевидно, комусь сподобалися літаки. І тепер ці знімки стали корисними.
Для Степана Ковальчука авіація із “Топільче” була цікавою передусім із технічної точки зору.
– Звісно, що техніка не була вже новою, але в рядах авіації ці моделі, здається, ще перебували, – продовжує тернополянин. – Але різні компанії почали залазити всередину і те все “досліджувати”.
Зрештою, на початку 90-х літаки були уже в такому поганому стані, що їх просто вирішили здати на металобрухт. На жаль, нам не вдалося знайти фото гелікоптера, що також стояв у гідропарку. А були у Тернополі ще й інші літаки. Вони стояли у сквері на сучасній вул. Січових Стрільців, де тепер погруддя митрополита Андрея Шептицького. Ці машини забрали також у 1990-му.
Залишився до наших днів у місті тільки один літак — той, що на “Східному”. Цей монумент із МІГ-17 встановили у грудні 1972 року на честь льотчиків, які воювали у боях за Тернопіль. Насправді ж такі винищувачі не воювали ані за наше місто, ані у Другій світовій. Їх же створили тільки наприкінці 40-х. Відзначилися вони уже у Корейській війні.
