П’ятдесят учителів із Луганщини перебували протягом трьох тижнів на Тернопіллі та Львівщині в рамках проекту «Змінимо країну разом». Двадцять п’ятеро освітян, котрі обмінювалися досвідом із педагогами нашої області, зустрілися наприкінці минулого тижня в облдержадміністрації на урочистому прощальному зібранні.
Представники влади подякували їм за візит і вручили кожному на згадку Тернопільський енциклопедичний словник у чотирьох томах.
Журналісти розпитували гостей із Луганщини про враження від Тернопілля і шкіл, цікавилися розбіжностями у навчально-виховному процесі між сходом і заходом.
— Ми завжди були українцями: і за союзу, і тепер є, і будемо, — каже Наталія Захаренко, вчителька початкових класів НВК «Новоастраханська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Кремінської районної ради і додає: — Школа наша україномовна. Навчальні програми, підручники і зошити такі ж, як у вас. Різниці між дітьми нема жодної. Дивлячись на ваших, ми сумували за своїми…
Наталія Захаренко гостювала в Монастириському районі, відвідувала уроки колег і проводила їх сама, брала участь у виховних заходах. Найбільше задоволення, каже, отримала від праці в будинку дитячої та юнацької творчості. Вражена рівнем виховної роботи в наших школах і бажанням дітей брати участь у виховних заходах.
Тепер учителька мріє, аби і її діти побували в Західній Україні в рамках схожого проекту. А ще не може дочекатися, коли приїде додому і розповість усім про лемків та їхню культуру. Бо у місцевості, де вона мешкає, лемків немає.
Учителька української мови та літератури НВК «Дошкільний навчальний заклад «Калинка» – Мусіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Міловської райради Світлана Медведєва приїхала з району, де починається Україна.
— Наше селище Мілове — одне ціле з російським селищем Чорткове Ростовської області, — каже вчителька. — Кордон пролягає по вулиці Дружби Народів, тобто з одного її боку будинки українські, з другого — російські. Тому в нашій україномовній школі ми вивчаємо ще російську мову та англійську мови.
Пані Світлана перебувала в Бучацькому районі. Її найбільше вразив рівень духовного, релігійного виховання в школах і родинах. Сподобалися уроки християнської етики. Вважає їх необхідними, адже «все починається з любові до Бога, до родини, до країни…»
Такої ж думки її молода колега Марія Лазарєва — вчителька англійської мови із села Містків Сватівського району. Вона переймала досвід на Теребовлянщині. Вражена співпрацею школи і церкви, гостинністю людей, мальвоничими краєвидами. Каже, що мешкала з колегами в графському палаці — на території Микулинецької фізіотерапевничної лікарні. Отже, оздоровила не тільки душу, а й тіло.
За тижні спілкування і спільної праці педагоги Тернопілля і Луганщини здружилися, тож завідувачка відділу з питань освіти Заліщицької райдержадміністрації Надія Підгребя каже, що проект повинен тривати далі. Навіть зародилася ідея залучити до нього партнерів із-за кордону. Надія Михайлівна відзначає, що вчителі обмінювалися досвідом не тільки в навчально-виховній та методичній сферах, а й у площині традицій та звичаїв. І вже на прощальній вечірці багато хто з луганчан вплітав у розмову наші діалектизми.
— У нашому районі ми спланували роботу так, що вчителі по тижню перебували на базі чотирьох шкіл — спеціалізованої імені Осипа Маковея, в Заліщицькій державній гімназії, у школі №2, яку очолює депутат обласної ради і воїн АТО Орест Винницький, та в Товстенській школі, — розповідає Надія Підгребя. — Але наші гості побували і в сільських школах, на методичних заходах, майстер-класах за участю вчителів району.
За словами виконуючої обов’язки начальника управління освіти і науки облдержадміністрації Ганни Зварич, до проекту були залучені всі райони області. І він укотре засвідчив, що поділ України на схід і захід штучний. А насправді вона дуже прекрасна, дуже різна, але єдина.
До слова, цими вихідними з Луганщини повернулися п’ятнадцятеро наших учителів. Їхні враження переповімо в наступних числах газети.
Фото авторки / Вільне Життя
