Антикорупційна реформа в Україні, яка зобов’язала чиновників задекларувати своє багатство онлайн, показала величезну різницю між багатством політиків і тих, кого вони представляють.
Люди дізналися, що у власності осіб, яких вони обрали або делегували керувати країною, знаходяться мільйони валютної готівки, тисячі квадратних метрів нерухомості, престижні автопарки, колекції коштовностей, ікон та дорогоцінних картин.
На думку економічного експерта та підприємця Ігоря Гуди, запровадити відкрите декларування доходів і видатків державних службовців слід ще було на початку 90-х років, коли народжувалася незалежна Українська Держава.
«Україна зараз проходить той шлях, який у цивілізованому світі давно став нормою і правилом -, каже Ігор Гуда. 97% відсотків країн, що входять міжнародної організації країн з високим доходом громадян, дотримуються положення про обов’язкове оприлюднення декларацій політиків та держслужбовців. Це є перевіреним потужним інструментом для запобігання корупції, виявлення незаконного збагачення та конфлікту інтересів. Запровадження дієвого декларування доходів високопосадовців було одним з трьох китів успішних реформ в країнах Східної Європи і поштовхом для інвестиційного буму на початку 2000-х років».
Відкритий доступ до декларацій посадовців збільшує в рази їхню антикорупційну цінність, адже громадянське суспільство та журналісти відіграють важливу роль у виявленні невідповідностей. Це є підставою до початку офіційної перевірки декларацій антикорупційними органами.
«До речі, запровадження кримінальної відповідальності за недостовірність та неповноту поданих даних найбільш дієво вплинуло на ставлення декларантів до процесу заповнення декларацій, – розповідає Ігор Гуда. Багато років в законодавстві була вимога декларування доходів, однак до неї більшість ставилися формально. За порушення в деклараціях загрожував максимум невеликий адміністративний штраф.
Зараз за недостовірні дані можна позбутися посади та бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Окрім того, в країні частково наведено порядок з майновими реєстрами та відкрито до них доступ. Тепер кожен громадянин за допомогою простих дій може самостійно перевірити будь-яку декларацію».
У 2005 році Європейський суд з прав людини відхилив скаргу депутата місцевої ради в Польщі, який відмовився подати свою майнову декларацію, стверджуючи, що визначений законодавством обов’язок розкривати деталі його фінансового та майнового стану порушував статтю 8 Європейської конвенції про права людини. Водночас суд схвалив оприлюднення та інтернет-доступ до декларацій, вважаючи, що “широка громадськість має правомірний інтерес в тому, щоб пересвідчитися, що місцева політика є прозорою, а інтернет-доступ до декларацій робить доступ до такої інформації дієвим та простим”.
Ігор Гуда вважає, що електронні декларації вже зробили свою корисну справу.
«Громадяни отримали новий масив інформації за допомогою якого можуть оцінити відповідність заяв і дій осіб, яких вони делегували у владу, – розмірковує економічний експерт. За своїм ефектом це значно сильніше політичної люстрації, яка відбулася після Революції Гідності. Особливо це важливо для політиків. Заради власного політичного виживання вони мають пояснити суспільству джерела свого багатства.
Довідка: Лише за 2015 рік будівельна компанія «Креатор-Буд» та інші комерційні підприємства, які займаються інфраструктурою будівництва та наближені до Ігоря Гуди сплатили до державного та місцевих бюджетів 12 313 000 грн, з яких формуються пенсії та зарплати бюджетникам міста та області.
