Одна з головних святинь греко-католиків всього світу. З давніх давен Зарваниця прославилася своєю чудотворною іконою Божої Матері. Це святе місце відвідують тисячі паломників з усіх куточків світу.
Подільська святиня, як називають Зарваницю, має свою давню історію. За народними переказами, початки зародження Зарваниці пов’язуються з появою чудотворної ікони Богоматері. Місцина над Стрипою стала надійним прихистком християнства під час наступу монголів на терени Русі-України. Коли у 1240 році був дощенту зруйнований Київ, уцілілі монахи як Боже знамення понесли шляхами неймовірних випробувань на захід своєї єдиної держави найвищий символ набожності. Перша письмова згадка про село датується 1458 роком.
В 1867 р. чудотворну Зарваницьку ікону Богоматері короновано короною привезеною з Риму, а Папа Пій IX відновив відпуст для всіх паломників Зарваницької церкви.
До духовно-релігійних споруд Зарваниці належать: Церква Пресвятої Трійці, Собор 3арваницької Матері Божої; дзвіниця.
Церква Пресвятої Трійці
У 1754 році за допомогою тодішнього власника села графа П.Мйончинського завершено спорудження храму Пресвятої Трійці. Його будували із каміння, взятого із зруйнованого татарами замку в Полісюках. Одна із кращих зразків галицької архітектури у стилі бароко, споруда хрещата у плані із заокругленою апсидою, до якої примикають дві прибудови. Стіни храму флаковані пілястрами. Головний фасад має заокруглений фронтон, боки якого завершуються ліхтарями з маківками. Двосхилий дах увінчує висока відкрита маківка. До нового храму урочисто було перенесено обидві чудотворні ікони. У 1784 році художник Андрій Солецький здійснив його розпис, а 1859 року поновив інтер’єр храму живописець Антоній Корчмарський.
У 1774 р. дерев’яна церква згоріла. На місці, де вона стояла, отець Петро Білинський поставив кам’яний хрест. Того ж року за допомогою тодішнього власника села графа А. Мйончинського завершено спорудження храму Пресвятої Трійці. Її будували із каміння, взятого зі зруйнового татарами замку в Полісюках. Це був четвертий храм з часу заснування Зарваниці і його освятив отець Ілій Білинський. Споруда захоплює простотою архітектурної форми.
До нової церкви урочисто перенесено обидві чудотворні ікони. В 1867 р. заходами пароха о. Профірія Мандичевського урочисто короновано ікону Зарваницької Матері Божої, а старанням кардинала Івана Сімеоді папа Пій IX надав Зарваниці відпустового значення. Відтоді починаються відпустові дні, коли тисячі прочан відвідують це святе місце. В 1894 р. біля джерела вимурувано каплицю.
Часто відвідував Зарваницю майбутній Патріарх Української греко-католицької церкви Йосиф Сліпий. Монастир мав також свій водяний млин і пекарню, опікувався бідними людьми.
У 1944 р. було спалено дерев’яну монастирську церкву, знищено через два роки монастир, а в 1961 р. – каплицю. Джерело обгородили колючим дротом. Ставили міліційні заслони у відпустові дні. Однак у лісі та в хатах проводилися підпільні богослужіння. В 1975 р. завідателем поруйнованої більшовиками церкви у Зарваниці був призначений отець-митрат Василь Семенюк. Він із благословення митрополита Володимира Стернюка, працюючи душпастирем у катакомбних церквах, водночас став керівником підпільної духовної семінарії. Так тривало аж до перебудови.
3 благословення архиєрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк при активній участі парафіян і семінаристів відбудував у 1991 р. капличку біля джерела, відремонтував знищену церкву, спорудив біля неї велику каплицю, у якій відправляються під час відпустів богослужіння, а також Хресну дорогу. Зведено реколекційний будинок, де проводять реколекції священики багатьох єпархій, семінаристи, родини, молодь, діти.
Відбудовуються Святотроїцький монастир Студійського Уставу та монастирська церква.
В 1740 році у цій місцевості з’явилася чудотворна ікона Розіп’ятого Спасителя. Її примістили в дерев’яній церкві. Під час пожежі 1754 р. церква згоріла, але образ залишився непошкодженим, і його перенесли до новозбудованої церкви Пресвятої Трійці. 1867 року відбулася коронація чудотворної ікони Божої Матері. В 1930–1939 рр. тут жив і працював єпископ Никита Будка. В тому часі збудовано парафіяльний дім, дзвіницю, відновлено церкву. 1944 року дерев’яна церква при монастирі згоріла.
Духовне життя у Зарваниці значно активізувалося після того, як 1975 року засідателем парафіяльної церкви було призначено отця-мітрата Василя Семенка. Із благословення блаженної пам’яті митрополита Володимира Стерника він став душ пастирем у катакомбних церквах, і керівником підпільної духовної семінарії. Його із перших років на шляху відродження християнської віри всіляко підтримував і блаженної пам’яті єпископ Павло Василик, який відправляв богослужіння у Зарваниці. У 1988 році він очолив святкову відправу на честь 1000-ліття Хрещення Русі-України.
Пам’ятне для мирян Богослужіння відбулося кілька місяців після того, як місцева влада змушена була на хвилях перебудови відкрити місцевий храм. А навесні наступного року в ньому було розміщено чудотворну ікону Матері Божої Зарваницької, яка в роки війни переховувалась у Львові, згодом – у місцевих жителів.
Церковній громаді села надовго запам’ятався день 27 грудня 1989 року, коли після п’ятдесятирічної перерви у храмі Пресвятої Трійці отець-мітрат Василь Семенюк із отцем Зіновієм Монастирським та отцем Іваном Якимовим відправили Службу Божу. Відтоді розпочалося нове піднесення знищеної більшовиками подільської святині.
Разом із парафіянами та семінаристами отець-мітрат Василь Семенюк, який нині очолює Тернопільсько-Зборівську єпархію, розпочали ремонт храму, реставрацією його інтер’єру. На місці знищеного вівтаря було встановлено чотириярусний іконостас. Ікони до нього намалював живописець Ярослав Крук, розпис стін виконав львівський художник Микола Кухарський.
Читайте також: Які моральні цінності були у тернополян 100 років тому
У 1991 році біля храму Пресвятої Трійці вимуровано дві каплички на честь Богородиці та Ісуса Христа. У північній частині церковного подвір’я, де раніше була відпустова каплиця, споруджена восьмигранна простора будівля, яку завершують одна велика та дві малі бані. Вони стилістично дуже подібні до традиційних давньоукраїнських куполів. Мініатюрні новобудови гармонують із розташованим у центрі парафіяльним храмом і створюють компактний ансамбль, як вічне єднання минулого зі сучасним. Виокремлюють цей своєрідний духовний центр і невелика огорожа, і крислаті дерева.
В 1991 р. відбудовано церкву Пресвятої Трійці, а біля неї – велику каплицю. А до 2000-літнього ювілею Різдва Христового збудовано величавий собор. Підготовка для відзначення цієї знаменної дати стала для Зарваниці величним духовним злетом. Тоді споруджено Надбрамну церкву Благовіщення, нижній ярус якої пристосовано як вхідну браму, а у верхньому приміщується храм, увінчаний чотирипелюстковим позолоченим куполом. Величним є собор Матері Божої.
Обговорення