Вчені-фізики доводять, що жити можна вічно

Днями численні інтернет-сайти згадали про те, що ідея воскресіння популярна навіть серед учених. І проілюстрували її “космічною” гіпотезою професора Роберта Ланца (Robert Lanza) – про паралельних світах, в яких життя не закінчується зі смертю тіла. Про що мова?

Поза часом і простором

Свої ідеї Ланца виклав у книзі “Боцентризм: життя і свідомість – ключі до розуміння істинної природи Всесвіту”, яка вийшла ще кілька років тому. З тих пір вона періодично – приблизно раз на два роки – і розбурхує інтернет. Оскільки містить дуже привабливі запевнення, що життя триває вічно, хоч і в іншому місці.

Попередній сплеск популярності стався в 2013 році. З тих пір нічого не змінилося. Хіба що у професора додалося прихильників. В тому числі і серед колег.

Роберт Ланца – професор в Університеті Уейк Форест, фахівець з регенеративній медицині і науковий керівник компанії Advanced Cell Technology. Раніше був відомий своїми дослідженнями в області стволових клітин, на його рахунку кілька успішних експериментів з клонування зникаючих видів тварин. Але кілька років тому вчений захопився фізикою, квантовою механікою і астрофізикою. З цієї гримучої суміші народилася теорія так званого нового біоцентризму, проповідником якої професор і став.

Згідно биоцентризму, смерті немає. Вона – ілюзія, яка виникає у свідомості людей. Виникає тому, що люди ототожнюють себе зі своїм тілом. Знають, що тіло рано чи пізно помре. І думають, що помруть разом з ним. Насправді ж, свідомість існує поза часом і простором. Здатне перебувати де завгодно: у людському тілі і поза його. Що добре вписується в основу квантової механіки, згідно з якою якась частинка може виявитися і там і сям, а якась подія – розвиватися за кількома – часом незліченними – варіантами.

Роберт Ланца, біоцентрист.

Ланца вірить, що існує безліч всесвітів. У них-то і реалізуються всі ймовірні варіанти розвитку подій. В одному всесвіту тіло померло. А в іншому – продовжило жити, увібравши свідомість, яка в цей всесвіт перетекла.

Іншими словами, вмираючий, проносячись по тому самому тунелю, виявляється не в пеклі чи в раю, а в такому ж світі, в якому він жив, але живим. І так – до безкінечності.

– Свідомість, – проповідує професор, – як енергія. Не зникає і не може бути знищено.

Деякі, зовсім вже шалені, біоцентристи взагалі вважають, що матеріального світу немає, а є лише його віртуальний образ, створюваний свідомістю. Або світ все-таки існує, але постає в тому вигляді, в якому нам дозволяють побачити і відчути його наші органи почуттів. А були б у нас інші органи і почуття, і бачили б ми зовсім інше.

У Ланца помірковані погляди. Він вірить у реальність. Але вважає її процесом, який вимагає участі свідомості. Мовляв, людина одночасно і спостерігач і творець.

Паралельно нам

У обнадійливої, але вельми спірної теорії Ланца є багато мимовільних прихильників – не тільки прості смертні, охочі жити вічно, але і відомі вчені. Це ті фізики і астрофізики, розмірковуючи про паралельних світах, тобто, передбачають, що багато всесвітів. Multiverse (мультивсесвіт) – так називається наукова концепція, яку вони відстоюють. І запевняють: немає фізичних законів, які б забороняли існування інших всесвітів.

Першим про паралельних світах, у 1895 році землянам повідомив письменник-фантаст Герберт Уеллс у своєму оповіданні «Двері в стіні». А через 62 роки його ідею розвинув в докторській дисертації випускник Прінстона Х’ю Еверетт. Її суть: кожен всесвіт міг розщеплюється на незліченну кількість собі подібних. А вже в наступну мить ці “новонароджені” розщеплюється точно таким же чином. В якомусь з цих світів ви існуєте. В одному – читаєте цю статтю, їдете в метро, в іншому – лежите на дивані і дивіться телевізор.

– Поштовхом до розмноження світів служать наші вчинки, – пояснював Еверетт. – Варто нам зробити який-небудь вибір, як в мить ока з одного всесвіту виходять два. З різними варіантами долі. – В якийсь з всесвітів люди не полетіли на літаку, а поїхали поїздом. І залишилися живі.

У 1980-ті роки теорію множинності світобудови розвинув Андрій Лінде – співробітник Фізичного інституту імені Лебедєва (ФІАН). Нині – професор фізики Стенфордського університету.

– Космос, – розповідав Лінде , – складається з безлічі раздувающихся куль , які дають початок таким же куль, а ті, у свою чергу, породжують подібні кулі в ще більших кількостях, і так до нескінченності. У просторі вони рознесені. І не відчувають присутності один одного. Але вони – частини одного і того ж фізичного світу.

Про те, що наш Всесвіт не самотній свідчать і дані, отримані за допомогою космічного телескопа Планка. На їх основі вчені створили найточнішу карту мікрохвильового фону – так званого реліктового випромінювання, що зберігся з моменту зародження нашого всесвіту. І побачили, що він рясніє темними провалами – якимись дірками і протяжними дірами.

Деякі фізичні теорії навіть засновані на тому, що багато всесвітів – нескінченно багато. ”

Гіпотеза про те, що багато всесвітів, популярна серед вчених. Деякі фізичні теорії навіть засновані на тому, що багато всесвітів – нескінченно багато.

Фізик-теоретик Лаура Мерсини-Хоутон з Університету Північної Кароліни і її колеги доводять: аномалії мікрохвильового фону виникли із-за того, що на наш Всесвіт впливають інші, що розташовані поруч.

На думку вчених, дірки і діри – “синці” як їх називають, ” виникли від безпосередніх ударів сусідніх всесвітів з нашим.

Фізики припускають, що всесвіти виникають немов бульбашки пари в киплячій рідини. А виникнувши, стикаються. І відскакують один від одного, залишаючи сліди.

Кванти душі

Отже, місць – інших всесвітів, куди б могла, згідно теорії нового біоцентризму, відлетіти душа, повно. А сама-то вона є?

В існування вічної душі не сумнівається професор Стюарт Хамерофф з відділення анестезіології та психології Університету Арізони і за сумісництвом директор Центру вивчення свідомості при тому ж університеті. Ще в минулому році він заявив, що знайшов докази того, що свідомість людини не зникає після її смерті.

На думку Хамероффа, людський мозок – це досконалий квантовий комп’ютер, душа або свідомість – інформація, накопичена на квантовому рівні. Вона не може бути знищена. Але може бути передана.

Анестезіолог вважає: після того, як тіло гине, квантова інформація свідомості – зливається з нашого Всесвіту і там існує нескінченно довго. А біоцентрист Ланца доводить, що вона летить в інший всесвіт. Чим і відрізняється від свого колеги.

В соратниках у Хамероффа сер Роджер Пенроуз – відомий британський фізик і математик з Оксфорда, який теж знайшов в нашому Всесвіту сліди зіткнення з іншими. Разом науковці розвивають квантову теорію свідомості. І вважають, що виявили носії свідомості – елементи, які за життя накопичують інформацію, а після смерті тіла кудись її “зливають”. Це розташовані всередині нейронів білкові мікротрубочки (microtubules), яким перш відводили скромну роль арматури і транспортних внутрішньоклітинних каналів. Мікротрубочки за своєю структурою найкраще підходять для того, щоб бути носіями квантових властивостей мозку. Оскільки вони можуть тривалий час зберігати квантові стани – тобто, працювати елементами квантового комп’ютера.

Померши в нашому всесвіту, людина переміщається в паралельний – по тому самому тунелю.

З волі Бога – програміста

Нічого зовсім вже принципового нового в біоцентризме Ланца немає. Але наукова основа, підведена ним і колегами, не може не радувати. Виходить, що загробний світ це не вигадки, а цілком імовірна реальність. Вченому залишається примирити його концепцію з релігією. Адже поки роль Господа Бога в ній не проглядається. Хоча…

Хтось Сет Ллойд з Массачусетського технологічного інституту прикинув, до яких меж можна вдосконалювати квантовий комп’ютер. Очевидно, що найпотужнішим стане пристрій, в якому будуть задіяні всі частинки у Всесвіті. А їх – протонів, нейтронів, електронів та іншої дрібниці, за підрахунками вченого, десь 10 в 90-го ступеня. І якщо б ці частинки були задіяні з моменту Великого Вибуху, то вже зробили б 10 в 120-й ступеня логічних операцій. Це так багато, що не можливо навіть уявити. Для порівняння: всі комп’ютери за час свого існування виробили менше 10 до 30-го ступеня операцій. А вся інформація про людину з його численними індивідуальними примхами записана приблизно 10 в 25 ступеня бітами.

І тут Ллойд подумав: що якщо Всесвіт-це вже чийсь комп’ютер? Тоді, розсудив він, все, що всередині, включаючи нас, – частина обчислювального процесу. Або його продукт… Значить, десь має бути і Програміст. Тобто Бог.

Створив же весь складний світ якийсь геніальний програміст.

А якщо обійтися без вселенського комп’ютера? І обмежитися куди більш досконалим Творцем. Тоді може виявитися, що все кругом існує лише в Його свідомості. А не в нашому, як запевняють біоцентристи. Але тут, напевно, потрібна зовсім інша теорія. Зовсім новий біоцентризм.