Як добре, що ця книга є. Бо вона мусить бути. Українській літературі бракує книжок непридуманих, максимально наближених до життя, гарячих, як серце на долоні – пише Нова Тернопільська газета.
“Дзвінку неможливо ні з ким сплутати. Можна вважати її блогером, прозаїком чи поеткою, однак сплутати з іншими — ніяк. Якщо ви хоч щось читали у Дзвінки або чули наживо, то я ніякого відкриття для вас не зроблю, скільки б літер не використав. Якщо ж ви вперше тримаєте в руках її книжку, то або купуйте, або хапайте й утікайте. Головне, аби вона була у вас”, — так відгукується про першу прозову книжку “Масік” нашої землячки Дзвінки Торохтушко (вона ж — Любов Бурак) відомий журналіст, режисер та письменник Руслан Горовий.
Цитуємо далі… “Як добре, що ця книга є. Бо вона мусить бути. Українській літературі бракує книжок непридуманих, максимально наближених до життя, гарячих, як серце на долоні. Уявіть, що до вас прийшла людина зі смертельним діагнозом, взяла за руку і сказала: “Я хочу розповісти про своє життя.” І розповіла все. “Масік” писався зі слів реальної жінки, яка таким чином вирішила підбити підсумок власного непростого життя. Той випадок, коли тема і сюжет самі знаходять письменника”, — зазначає публіцист, письменник-гуморист Богдан Волошин.
І якщо ви ще вагаєтеся, їхати чи ні до Львова на Форум видавців (хоча що там вагатися, їхати однозначно треба!), то ось вам додатковий стимул: у суботу, 17 вересня, у холі другого поверху Палацу мистецтв о 14.00 відбудеться автограф-сесія та презентація дебютного роману Дзвінки Торохтушко “Масік”.
Роман “Масік” — перший великий твір авторки. Це роман-сповідь і роман-прагнення. Це пошук світла і тепла у холодному людському світі. Героїня переживає непросту життєву ситуацію, розчаровується і опускає руки перед невиліковною хворобою. Однак, попри все, живе і бореться. За себе, за коханого. Любов — ось лейтмотив роману. І нешаблонний Бог, який цю любов підтримує. Загалом, у цьому романі все не так, як здається спочатку. Це переплетення доль, історій та роздумів. Іноді доволі суперечливих і епатуючих, іноді добрих і лагідних. “Усе буде добре!” — каже Бог. Він знає. Він знає все. Він айтішник. У нього просто збій програми Буття. Вірус у системі. Але… “Все буде добре!” — каже Дзвінка Торохтушко.
