Кількість матусь-одиначок за останні 10 – 15 років зросла в 20 разів. Якщо, за даними Мінсоцполітики, у 2003 році в Україні було 27 тисяч офіційно зареєстрованих одиноких матерів, то до кінця 2011 року їх нараховувалося вже 576 тисяч, а на початок 2016-го — понад 600 тисяч, пише газета “Експрес”.
Чиновники вважають, що принаймі третина сімей не реєструють шлюби, щоб отримувати відповідну допомогу від держави. І наводять аргумент: у 2000 році держава платила одинокій мамі 5 гривень 20 копійок, тоді охочих отримати цей статус було не так багато. А от, коли допомога на дітей для матусь-одиначок зросла, то чимало з них навмисно почали залишати графу “батько” у свідоцтві про народження дитини порожньою.
— Матір’ю-одиначкою вважається жінка, яка народила та виховує дитину й не перебуває у шлюбі, — розповідає Світлана Матуйзо, начальник управління соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації. — У свідоцтві про народження дитини запис проводиться зі слів матері.
Фактично, якщо жінка не зареєструвала шлюб, але вони з батьком разом прийшли і зареєстрували дитину, то це вже — не одинока мати.
Але, коли жінка прийшла і сказала, що я, наприклад, одинока мати, батька нема (тобто він не визнає чи не хоче визнавати дитину), малюк реєструється як дитина одинокої матері, відомості про тата записуються з її слів. У такому разі жінка може претендувати на допомогу за умови, що з батьком дитини не проживає і не веде спільного господарства. Про це одинока мати робить особисту відмітку в заяві.
— Яким чином соціальні працівники перевіряють — проживає мати з батьком своєї дитини чи ні?
— Перевірок як таких законодавством не передбачено. Навіть якщо жінка проживає з чоловіком, то довести, що це батько дитини, вкрай складно. Бо маля записується на прізвище матері.
— Чи були випадки, коли одинокі матері втрачали допомогу на дітей через недостовірні дані?
— Звичайно, але їх не так багато. Часом зверталися самі матері, повідомляючи, що батько встановив батьківство. Були ситуації, що після смерті біологічного батька, мати зверталася до суду й зазначала, що вона проживала з ним й вела спільне господарство, щоб отримати пенсію по втраті годувальника.
— З нового року допомога на дітей одиноким матерям виплачується по-новому. Чи збільшилася кількість мам, які претендують на неї?
— Тих, хто претендує, може й не зменшилося, але, хто реально отримує, — так. Адже до нового року допомога на дітей одиноким матерям виплачувалася у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за мінусом середньомісячного доходу сім’ї у розрахунку на одну особу.
Якщо не було довідок про доходи, то призначали гарантований розмір — 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто, навіть якщо жінка мала непогані доходи, то вона мала право на певні виплати в розмірі 30% прожиткового мінімуму.
Сьогодні ж, якщо мати-одиначка має доходи, що перевищують прожитковий мінімум на одну особу, то така допомога не призначається.
— Тобто безробітним одиноким матерям почали виплачувати більшу допомогу на дітей?
— Так, якщо жінка не має жодного доходу, то їй виплачується допомога на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Наприклад, якщо до складу сім’ї входить мати, що не має доходу, та дитина віком 5 років, то до січня вона отримувала допомогу як одинока мати в розмірі 583,50 грн. на місяць. А розмір допомоги з січня вже становив — 1167, з 1 травня — 1228 гривень. Якщо в одинокої безробітної матері двоє чи троє дітей, то допомога призначається на кожну дитину.
“Зростання кількості самотніх матерів за рахунок тих, хто бажає отримати допомогу, можливо, дійсно є, — каже Марта Чумало, заступник голови Західноукраїнського центру “Жіночі перспективи”. — Але не думаю, що це масове явище, бо до нового року сума цієї допомоги становила приблизно 350 — 450 гривень на одну дитину.
Жінки справді використовують будь-які наявні можливості для збільшення економічної спроможності утримання дитини. Адже воно є досить дороге, зважаючи на нинішні ціни та інфляцію. Часто неможливо на практиці стягнути з недолугого тата жодних аліментів і, передбачаючи це, жінка сподівається хоча б на соціальну допомогу.
За нашими оцінками, зростає й кількість самостійних жінок, які беруть відповідальність за своє життя та життя своїх дітей у власні руки, тобто свідомо йдуть на самотнє материнство”.
Автор: Леся Ясинчук
