Тернопільщина зараз ледь не щотижня «трубить» про суїцид. В різних куточках області правоохоронці знаходять тіла тих, хто не зміг чомусь обрати іншого виходу. Від зашморгу до таблеток, від стрибків з багатоповерхівки до утоплення – все це способи покінчити з життям…
На щастя, попри нібито масовість явища, згідно зі статистикою, отриманою нашими журналістами від правоохоронців, у порівнянні з минулим роком ситуація не настільки критична. Так у 2015 році на Тернопільщині було зареєстровано 147 випадків суїциду, з них 119 доведено до кінця. В цьому ж році (січень-травень) в поліції зареєстрували 46 випадків, з них 37 – «вдалі» (дані станом на 24.05.2016 р.). Тобто фактично різкої прогресії немає. Однак сам факт того, що умовно раз у тиждень хтось на Тернопіллі вдається до такого кроку, лякає. Причому прощаються з життям як діти, так і дорослі.
Звісно, кожен випадок несе за спиною свої причини, свою історію. Однак журналісти газети «Номер один» все ж намагалися з’ясувати сутність такого явища, розібратись, чому люди почали вдаватися до такого відчаю,і, можливо, переконати тих, хто лише планує піти на це, зупинитись негайно.
«Неуважні батьки»
Психолог Галина Несмашна, методист психологічної служби Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу, каже, що основною причиною суїциду серед неповнолітніх є неуважність самих батьків.
– Хто веде статистику, той може сказати, наскільки це системно чи ні, чи збільшується або ж, навпаки, зменшується кількість таких випадків. Якщо говорити про дитячі випадки суїциду,то, на жаль, дитину починають помічати лише тоді, коли вона щось подібне вчиняє. Це її крик про допомогу, яким вона привертає до себе увагу. Привернення уваги, підлітковий, такий ось парадоксальний спосіб, – пояснює Галина Несмашна.
Якщо мама кидається до дитини вже тоді, як суїцид відбувся, то, на думку психолога, вона вже спізнилася.
– Потрібно любити дитину такою, як вона є, і бачити її від народження і далі. Дуже легко любити маленьку дитину, бо вона слухняна, не має своєї думки. Натомість важко любити підлітка, в якого свій внутрішній світ, в якого свої дивні, в очах батьків, прояви поведінки. Він не завжди комфортний для дорослих. І головне – не завжди може про все говорити,- каже пані Галина.
На жаль, не лише через нерозуміння в сім’ї діти гублять життя. Виною цьому стає ще й перше нерозділене кохання. Проте психолог переконана, що і тут відповідальність лежить на батьках. Адже якщо дитина не має до кого прийти зі своїми переживаннями, немає довіри в сім’ї, то вона знову ж таки, на її думку, загнана у глухий кут.
– Вони ж не мають досвіду переживання таких почуттів і здається, що це уже катастрофа на все життя. І коли мама з татом кажуть: «Та що ти… ще знайдеш!», то недооцінюють масштабів емоцій дитини. Тоді вона знаходить ось такий спосіб, щоб позбутися цих переживань. Звісно, що діти не усвідомлюють, що цей вчинок безповоротний, хочуть покарати таким способом, мовляв, раз ви мене не любите, то от вам. Відповідно недооцінюють моменту, що це назавжди. Це також брак життєвого досвіду, – пояснює психолог.
Чоловіки не плачуть, але помирають
Разом з дітьми до 18 років випадки суїциду серед дорослих також присутні, причому в основному на цей фатальний крок ідуть здебільшого чоловіки.
– Хлопчики ж не плачуть. Якщо це не маніфестація якогось психічного розладу (бо і це можливо). Тобто якась частина людей не є здоровими, ми ж не маємо культури звертання до психолога, тим паче – до психіатра. Тільки-тільки це починає зароджуватись. Тому людина досить довго залишається наодинці з тим ,що з нею щось не так. І якщо визнати те, що потрібна допомога, складно, то суїцид є одним зі способів, як радикально вирішити, на перший погляд, безвихідну ситуацію,- говорить пані Галина.
Суїцид – це той спосіб, коли людина вже не може жити так, як вона живе, але не знаходить іншого способу змінити щось. Дуже часто це, власне, чоловічий варіант. Мовляв, звернутися по допомогу – це слабкість для мужчин. Тому вони шукають вихід «мовчки». Між тим, обирають «зброю смерті не з найпростіших. Закинути на шию зашморг – насправді важка та небезболісна гибель.
– Якщо людина дійсно налаштована на це, то буде шукати варіанти та способи саме такі. Тим паче, що зараз, в епоху інтернету, все це, на жаль, доступно і розписано. Проте не можна не звертати уваги на те, що є частина демонстративних суїцидів, коли дитина просто хоче показати, аби отримати від батьків щось. Та частина саме таких показових можуть теж бути завершеними,- пояснює Галина Несмашна.
Звісно, складна ситуації в Україні (подорожчання цін, війна) накладає свій відбиток на психіці людей, а це також є одною із причин суїциду.
– Безумовно, що це впливає. Якщо дорослі в такому кризовому стані, не мають душевних сил, щоб бачити своїх дітей, якщо не можуть дати ради собі. Дуже часто і старшим людям потрібна психологічна допомога,- каже психолог.
Жінка переконана, що «парад» випадків суїциду можна зупинити, якщо люди усвідомлять, що є шляхи вирішення будь-якої проблеми, навіть, на перший погляд, критичної.
– З одного боку, так, наше життя – це наша власність, і ми в праві вибирати: жити чи ні. Але! З іншого боку,якщо аналізувати, що більшість не хоче, насправді, помирати, а просто не хоче жити так, як жила до цього, то слід пам’ятати, що безвихідних ситуацій немає. Смерть – ось це безвихідь. Всі решта мають вихід. Будь-яка проблема має вирішення,і кожен з нас в собі носить як проблему так і спосіб її ліквідації. Завжди може знайтися той, хто допоможе. Якщо не залишатись наодинці із собою, з тими переживаннями, то все буде добре!,- переконує Галина Несмашна.
І насамкінець хочемо сказати наступне: кожних 40 секунд на планеті від суїциду вмирає 1 людина. Вмирає, і замість того, щоб увійти в історію як науковець, музикант, вчитель, політик, зірка естради, стає лише сумним доповненням до скупої статистики. Тому перед тим, як іти на такий крок, задумайтесь, чи дійсно ваше життя дорівнює чиїмсь сухим підрахункам… Може, прямо зараз усе можна змінити?
Тетяна Колеснік, “НОМЕР ОДИН”
