За бойовими пригодами скандинавських вояків популярного серіалу “Вікінги” стежать мільйони глядачів. Проте мало хто знає, що одну з основних ролей войовничої героїні Лагерти грає канадська акторка, що є етнічною українкою. В Голівуді вона – Кетрін Винник, проте вдома та в колі близьких друзів залишилася Катрусею Винницькою. Її дід виїхав до Канади з Тернопільщини.
Для Катерини це не перша серйозна роль. Онучка українського січового стрільця встигла знятись в близько 20-ти успішних стрічках та серіалах виробництва “Paramount Pictures”, серед них – “Кохання та інші ліки”, “Доктор Хаус”, “Кіллери” (з Ештоном Катчером у головній ролі), “Криміналісти: мислити як злочинець”, та інші.
Для фільму 2009 року “Cold Souls” (“Холодні душі”) акторці запропонували зіграти роль росіянки Свєти. Дівчині потрібно було вивчити діалоги російською мовою.
Ось як Кетрін згадує про цей випадок у одному зі свої інтерв’ю для “Starpulse”: “Коли надійшов сценарій, мені зателефонував агент та запитав чи я вмію розмовляти російською. Я відповіла ні, проте можу розмовляти українською. Більшість людей різниці не помітять, тому все буде нормально. Коли в місто приїхала режисер та кіносценарист стрічки Софі Бартез, я весь час розмовляла українською. Вона глянула на свого хлопця Андре та сказала: “Ми не розуміємо жодного твого слова. Ми розуміємо російську”. Тому я таки була змушена записатись на 4-денний інтенсивний курс російської …”.
У 2012 році Винник отримала одну з головних ролей разом із Куртом Расселом у фільмі “Чорні мітки”. Там вона грає подругу Рассела – українську танцівницю.
У 2002 році Кетрін Винник отримала премію “Найкраща актриса” на Нью-Йоркському міжнародному незалежному кіно та відео фестивалі (“Short Film Award” New York International Independent Film & Video Festival ) за роль у короткометражці “Daddy’s Little Girl” (“Татова донечка”).
А вже за десять років, в 2012 стала володаркою премії “Краща актриса” на кінофестивалі у Беверлі Хілз (“Best Female Performance” Beverly Hills Film Festival”) за роль у фантастичній драмі “Children of the Air” (“Дитя повітря”).
Наразі Кетрін за роль у “Вікінгах” номінована на 5 щорічну церемонію нагородження “Вибір критиків” (Critiques Choice Television Awards). А вже невдовзі, 31 травня, оголосять результати конкурсу загалу. Шанси нашої акторки кінокритики оцінюють як високі.
Акторка не приховує свого походження, хоча зізнається, що на батьківщині ніколи ще не була. Проте попередньо планує влітку вперше приїхати з мамою на кілька днів до Києва.
В дитинстві, до 8 років Катруся розмовляла виключно українською. В рідному Торонто займалася в “Пласті”, щонеділі ходила в тамтешню українську школу імені Цьопи Паліїв та відвідувала греко-католицьку церкву. Згодом захопилася східними єдиноборствами, де досягла неабияких результатів, отримавши чорний пояс з карате і тхеквондо.
З останнього – завоювала срібну медаль на чемпіонаті Канади. Кетрін Винник – ліцензований охоронець.
Про українське коріння спілкуємось з Катериною через скайп, коли між постійними зйомками акторка навідалась до батьків в Торонто. До розмови часто долучаються і батьки: Мама Леся, віце-президент Україно-Канадського конгресу та батько Роман. Зрештою, Кетрін сказала, що поспішає і ми мусіли швидко завершити інтерв’ю, не поставивши дівчині ще багато питань.
– Чи з тобою колись спілкувались українські журналісти?
Катруся: Насправді ні. Брали інтерв’ю медіа з США, Іспанії, Канади, інших країн. А з України – ні. Це вперше.
– Розкажи, будь ласка, більше про своє українське коріння.
Катруся: Я народилася в Канаді. Але мої тато і мама обоє є українцями. В мене загалом велика українська родина. Я дуже пишаюсь мати таке коріння. В дитинстві була активною в українські громаді Торонто, яка тут є досить великою. Десь до 17 років була пластункою.
З того часу, як я залишила дім та Канаду, щоб будувати свою кар’єру, у мене не було багато можливостей вживати українську мову. Але я пробую, я хочу це робити.
Поруч моя мама, вона може більше і правильніше розповісти про те, з яких саме українських регіонів походить моя родина.
(До розмови долучається пані Леся Винницька)
Мама Леся: Якщо загалом говорити про нашу родину, то, наприклад, мої батьки народилися в Галичині. Мама на Львівщині, а тато на Тернопільщині. Батьки мого чоловіка Романа походять з Старого Самбора і Борислава.
У 40-х роках родичі втікали від радянської влади. Тож батько Катрусі і я народилися в Німеччині, а до Канади нас привезли ще дуже маленькими.
Зараз ми маємо чотирьох дітей. Це Катруся, Маркіян, Дарія і Адам. Вони всі народилися вже тут, в Канаді. Всі наші діти ходили до Пласту та до української недільної школи. Вони всі здали іспити і є випускниками цієї школи.
Катруся: Я ще, нажаль, ніколи не була в Україні. Але невдовзі планую приїхати, бо мене запросили на зустріч із українськими фанами.
Якщо мій теперішній графік зйомок фільму “Вікінги” у Дубліні в Ірландії дозволить, – я б дуже хотіла бути присутньою на цьому заході та відвідати Київ. Ще не знаю свого детального розкладу, але хотіла б зустрітися і з пластунами.
– Давайте, усе-таки, повернемось до Вашого українського коріння. Чи була Ваша родина задіяна в якихось національно-визвольних рухах?
Катруся: Вчора я прилетіла до батьків в Торонто з Ірландії, тут тільки на вихідні, і завтра планую їхати назад – зараз якраз святкуємо 70-ліття мого тата. Він може більше розповісти про причетність родини Винницьких до визвольної боротьби.
(До розмови долучається пан Роман)
Батько Роман: Мій батько, Катеринин дід Володимир Винницький був Січовим стрільцем. У війську він був дуже молодим. Тато народився у 1902 році. Коли зголошувався до стрільців, то підманув, сказавши, що має 18 років, а насправді йому біло всього 16.
Можу точно сказати, що в різних українських організаціях були задіяні не тільки родина Винницьких, а також і сторона дружини. Після війни батько доклався до створення організації колишніх Січових Стрільців. Він мав там поважні позиції.
– Катерина, розкажи більше про свою причетність до скаутської організації Пласт.
Катруся: Я була як у новацтві (скаути 6-11 років), так і в юнацтві (скаути 11-18 років). У новацтві я належала до 10 гнізда (підрозділу – авт.) “Волошки”, де сестричкою(вихователькою – авт.) була Міка Ґембатюк. А у юнацтві – до 10 куреня, гурток “Кедри” з виховницею Ксенею Мареняк.
Також зо три рази сама була на новацьких таборах сестричкою (вихователем). Дуже любила ці табори.
Займалася з молодшими пластунами поза табором, вели для них щотижневі заняття рік чи два, – але мусила залишити це, бо не вистачало часу. Відійшла від Пласту, десь, коли мала 17 років. Тоді я активно почала займалась тайквондо. Хотіла боротись з хлопцями (сміється).
– А що тобі запам’яталось з тих часів найбільше?
Катруся: Перебування в скаутському русі запам’яталось, що тут можна було здобути унікальні навички для виживання. Ці знання можуть стати в нагоді, коли ти сам у лісі, чи просто не маєш доступу до води. Про це все забувається, коли дорослішаєш. Але маєш знати то, особливо коли ти вікінг (сміється).
Пласт дає добрі знання. Я думаю, що зараз всі молоді українці повинні бути пластунами.
Мої батьки завжди заохочували до участі у Пласті, тому що це було чудовим знаряддям для виховання та розвитку лідерських навичок.
Цей досвід дав мені багато користі в дорослому житті. Перш за все, знадобився сильний дух української громади, у якій я зростала. Також скаутинг виховав у мені дисципліну, режим, робити ранкову руханку.
Ці лідерські навички дозволили мені почати і вести мою власну школу бойових мистецтв тайквондо.
– Катерино, чи ти слідкуєш за подіями в Україні в цей не простий для неї час і що про це думаєш?
Катруся: Я думаю, що Україна переживає дуже важливі часи. Дуже важливо, що українці тримаються один-одного, борючись за свободу та демократичні цінності. Сильно вболіваю за і підтримую її прагнення. Вірю, що це все зробить Україну сильнішою, і все завершиться тріумфом.
– Ти якось на американському телешоу заговорила українською. Це відео стало популярним в українському інтернеті. Чи твоє коло друзів, колеги голлівудські актори знають про твоє походження?
Катруся: І друзі, і колеги знають про моє походження. Це саме те, що робить мене унікальною з-поміж інших в Голівуді, а там не є так багато акторів з таким корінням.
Мама Леся: Я також можу сказати, що в англомовній пресі постійно пишуть, що Кетрін Винник – славна українка. Вона завжди згадує у різних інтерв’ю про своє особливе походження, ніколи того не приховує.
Катерина: Ну так, це моя позиція в Голівуді (сміється).
– В Голівуді є відома акторка українського походження – Віра Фарміга. Чи ти перетиналася з нею?
Катерина: Так, я її зустріла минулого року. Вона фантастична! Працює в тій самій кіномережі, що і наш серіал “Вікінги”. Віра теж дуже пишається українським походженням. Нажаль, ми не дуже знайомі і бачились донедавна лише раз – але зустрілися знову два тижні тому назад у Нью-Йорку на прес-конференції фільму.
– Чим тобі близька тема “Вікінгів”?
Катерина: Дуже подобається зніматись у цьому серіалі. Моя героїня є близькою мені по духу. Вважаю, що наш сценарист робить дуже добре свою роботу, бо добре підібрав акторів. Роль жінки-воїна мені дуже підійшла на основі мого життєвого досвіду.
На сьогодні це, напевно, моя найулюбленіша роль з тих, яких доводилось грати.
– На останок, твоє побажання українцям?
Катерина: Я горджуся бути пластункою та мати українське коріння. Я вірю, що всі українці світу повинні, особливо зараз, триматися разом – для того, щоб розвивати державу. І щоб діти наших дітей теж були пластунами.
І якщо моя роль акторки цьому якось може допомогти, то я завжди готова. СКОБ! (сміється)
