Український громадський і політичний діяч. Президент УНР в еміграції (1926-54). Народився на хуторі Красний Кут на Полтавщині. Нащадок старого шляхетного козацького роду. Закінчив Колегію Павла Галагана, юридичний факультет Київського університету. Працював адвокатом і мировим суддею в Лубнах, Каневі, Золотоноші. Зі студентських років брав участь в українському національному русі, очолював студентську громаду в Києві. Член Революційної Української Партії, керівник відділу партії в Лубнах (1901). Заарештований російсько-імперською поліцією та засуджений у справі так званої Лубенської республіки (1905). Один із провідних членів Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії (1905-20). Правонаступник Симона Петлюри з титулом Голови Директорії і Головного отамана армії і флоту УНР (1926). З часу реорганізації Державного Центру УНР від 1948 року до смерті – президент УНР в екзилі. Помер в Мюнхеніі (1954). Перепохований на українському меморіальному кладовищі біля Нью-Йорка.
