Журналістка “НОВОЇ…” Любов Лазука уже п’ятий рік живе в Лондоні. За цей час вона встигла не тільки адаптуватися до тамтешнього життя, а й почувається у столиці Великобританії майже своєю.
– Усе спілкування в Англії радше формальне і щирих розмов мало. Привітавшись при випадковій зустрічі, кожен знову поринає у своє буденне життя і дуже рідко продовжується спілкування. Але коли в мене виникли великі труднощі з роботою, то допомогли мені саме англійці і ніхто з українців, – розповідає Любов Лазука. – Загалом англійці дуже привітні, але коли оформляєш документи на візу, то сповна відчуваєш себе громадянкою країни третього світу, бо, подавши український паспорт, часто чуєш англійською класичне: “Вибачте…”
Про особливі риси характеру англійців
– Помітила цікаву рису в англійців: вони дуже цінують час – як свій, так і чужий. Якщо вас, скажімо, запросили у гості, то у картці або смс-повідомленні чітко вказують час початку гостини і час завершення. І справді, в призначений час усі перед будинком чекатимуть вас, а за п’ять хвилин до завершення зустрічі гості повинні покинути будинок господарів. Для мене це було трохи дивно спочатку, але й справді, коли живеш у мегаполісі, то кожна хвилина дуже дорога, тому бажано чітко розподіляти свій час і планувати зустрічі з друзями.
В Англії вважають, що непристойно відверто висловлювати свої почуття, і водночас нормальним вважається, скажімо, разовий секс із другом. До речі, чоловіки можуть залицятися до вас у метро, але ніколи не поступляться місцем. А ще англійці не п’ють стільки спиртного, як українці, проте багато хто “сидить” на кокаїні. Від кокаїну не чути перегару, однак запах “травки” в Англії так само присутній на вулицях чи в автобусах, як запах каррі в районах, де живуть індійці.
Про виховання дітей
– З самого народження дитини до неї ставляться як до особистості, а не як до нетямущого немовляти. Система захисту дітей в Англії працює чудово, тому там немає випадків (можливо, трапляються, але їх справді мало), щоб учителі чи навіть батьки знущалися над дитиною, зневажали її чи піднімали на неї руку. Завжди знайдеться якийсь свідок, який одразу ж сповістить про це спеціальні служби, а ті, в свою чергу, віддадуть батьків під суд і можуть навіть позбавити їх батьківських прав. За британськими законами, батьки народжують дитину для держави і лише піклуються про її правильне виховання, а держава їм у цьому допомагає. Якщо ж батьки не можуть гідно виховувати дитину, то знайдуться ті, хто зробить це за них. Може, комусь це видасться поганим чи жорстким, але, порівнюючи англійську систему виховання з нашою, можу запевнити, що там батьки дуже добре контролюють свої емоції і докладають чимало зусиль, щоб налагодити контакт зі своєю дитиною. Разом з тим я бачила англійок, які беруть з собою немовлят у паб, і поки мама п’є пиво, маля повзає по підлозі. Або ще одна типова картина: мама однією рукою везе візочок або тримає дитину, а в іншій – цигарка.
Не можу звикнути до того, що в автобусі будь-який чоловік може посилати неприховані сексуальні сигнали дитині – то губи оближе, то потре себе, і нічого ж йому не скажеш, хіба що пересядеш в інше місце або в інший автобус.
Про освіту
– Держава чітко регулює якість і кількість “мізків”, тобто, є певна кількість шкіл (дуже обмежена), випускники яких можуть вступити до університету. І за жодних умов випускник школи, що готує робітників, не зможе стати менеджером вищої ланки. Система освіти в Англії відрізняється від нашої, української, але в ній я бачу як позитиви, так і недоліки. Шкільна програма в Англії поділена на три частини: дошкільна (від 3-ох до 4-ох років, іноді від 2-ох до 4-ох), молодша школа (4-11 р.) і середня (11-18 р.). Далі вже йде старша школа – коледжі або університети. Дітей до 11 років батьки зобов’язані приводити і забирати зі школи, інакше не буває. Якщо в дитини 15 відсотків пропусків за семестр, то навіть за наявності довідки з лікарні ставиться питання про виключення її зі школи. Будь-який недогляд за дитиною, включаючи подряпини, синці або брудний одяг, можуть коштувати батькам притягнення до суду і навіть позбавлення батьківських прав.
Щодо недоліків англійської освітньої системи, то хотілось би звернути увагу на відсутність домашніх завдань у державних школах. Англійська система освіти базується на самонавчанні. Тобто, дитину в школі заохочують, але якщо їй хочеться – вона вчиться, якщо не хочеться – не вчиться. У підсвідомості дитини таким чином закладається переконання, що вищі навчальні заклади не є важливими, що можна закінчити курси або коледж і цього буде достатньо, що всі професії однаково важливі і роботи вистачить для всіх. Єдине, що мене як маму радує, це те, що є приватні школи, де з дитиною справді багато працюють і наголошують на важливості вищої освіти, до іспитів готують дуже відповідально і задають багато домашніх завдань. Однак навчання у таких школах дуже дороге — близько 10-12 тисяч фунтів стерлінгів на рік. До речі, іспити там постійні і за їх результатами відправляють у різні навчальні заклади, адже у кожному закладі свій прохідний бал. Відбувається природний поділ не лише за класами, а й за школами. Якщо не зовсім володієте шкільною програмою, наймайте репетиторів. Не маєте коштів на репетитора — займайтесь самі, але іспити — це важливо, і саме їх результат буде визначати подальшу долю вашої дитини. Ще один важливий нюанс: зв’язки і гроші в Англії не спрацьовують.
Про медицину
– Нещодавно прийшла на “швидку” десь о 9-ій вечора, а лікар прийняв мене аж о пів на дванадцяту ночі. Я сприйняла це, як норму, бо, по-перше, я не вмирала, по-друге, крім мене, там було ще з 30 людей. Знаю, що в Україні ті 30 людей не чекали б чемно, а наввипередки бігли б давати хабар, аби їх швидше прийняли. Так само важко потрапити на прийом до сімейного лікаря, який має спрямувати вас до профільного. Тобто я не можу, скажімо, просто піти до гінеколога – потрібне направлення від сімейного лікаря. У жодному разі в Англії не можна купити антибіотики без рецепта, зате, якщо маєте рецепт, то ціна на всі ліки однакова – приблизно 9 фунтів. Для дітей до 16 років, вагітних і матерів, які мають дитину до року, всі ліки, операції і стоматологічні послуги безкоштовні.
– Словом, у житті в Англії є свої плюси і мінуси, усе залежить від того, як швидко ви адаптовуєтеся у чужій країні і яка у вас мета, – резюмує Любов Лазука. – Але загалом жити у цій країні дуже комфортно.
