Громадськість Тернопілля забила на сполох. Столична влада вирішила ліквідувати до 2020 року спеціалізовані загальноосвітні школи-інтернати. Відповідну заяву під час відеоконференції зробив Уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба. І хоча в області визнають, що інтернати – це пережиток радянської системи, але нині робити різкі кроки у цій сфері передчасно.
Реформу в інтернатній системі України розпочали ще в 2008 році, але всі ці роки її ніхто не втілював у життя.
– У зв’язку з повсюдною економією, ми допустили врізання виплат при народженні дитини (заощадивши бюджету близько 3 млрд. грн. на рік), скорочення соціальних працівників (близько 300 млн. грн./рік), але при цьому навіть не задумалися про доцільність фінансування інтернатних установ, які обходяться держбюджету майже в 6 млрд. грн. Ми економимо не на тому. Вважаю, що цей перекіс потрібно докорінно змінити, переорієнтувавши бюджетні кошти на профілактику сирітства та на відкриття у школах класів з інклюзивною освітою, а не підтримувати віджилу, вкрай дорогу інтернатну систему радянського зразка, що краде дітей із сім’ї, – заявив Микола Кулеба.
На думку дитячого омбудсмена, державна політика повинна переорієнтуватися на профілактику сирітства шляхом зміцнення сім’ї: «Навіть п’ятиденне навчання дитини в інтернаті неприйнятно. Вона повинна відвідувати загальноосвітню установу і жити вдома. Треба надавати допомогу родині, а не фінансувати інтернати. Останні – дороге задоволення, а ще гірше, що його вихованці абсолютно не готові до самостійного життя і стають ізгоями в суспільстві. У цьому контексті слід довести до логічного завершення реформу інтернатних закладів».
Подібні заяви обурили батьків, чиї діти навчаються в тернопільських інтернатах, пише “Номер один”.
– Наші діти потребують спеціальної освіти і належних умов перебування й виховання, котрі не зможуть забезпечити звичайні освітні заклади області. Школа-інтернат, в якій навчаються наші діти, успішно працює 25 років з учнями, що мають вади органів слуху та важке порушення мовлення. Це підтверджується успішною спеціалізацією випускників. За період з 1991 по 2015 роки школу-інтернат закінчили 187 дітей-інвалідів, з них 9 закінчили вищі навчальні заклади, 57 – технікуми та ліцеї, 77 – ПТУ, 25 працюють за різними робітничими професіями. Усвідомлюючи непросту економічну ситуацію в державі, всі труднощі і проблеми реформування галузі освіти, вимагаємо відмовитися від хибної практики «економії» державних коштів за рахунок ліквідації спеціальних інтернатних закладів для дітей з особливими потребами, – зазначив голова батьківського комітету Тернопільської спеціалізованої загальноосвітньої школи-ітернату I-III ст. Андрій Джерелейко.
На Тернопільщині функціонують 15 інтернатних закладів освіти, де у 2015/16 н.р. здобувають освіту понад дві тисячі вихованців.
– Відповідно до віку, розвитку та стану здоров’я дітей, в області створено оптимальну мережу інтернатних навчальних закладів. На сьогоднішній день інтернатні заклади області – це сучасні заклади освіти, де створено освітнє середовище, адаптоване до кожного окремого вихованця відповідно до його особистостей психофізичного розвитку, здібностей та обдарувань, що, безумовно, сприяє їх максимальній соціалізації. Процес впровадження інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх школах зумовлений обов’язковою наявністю фахівців із колекційної освіти, спеціального обладнання, індивідуальних засобів корекції та доступності приміщень для маломобільних груп населення, в тому числі з порушенням зору, слуху та опорно-рухового апарата. Без створення таких спеціальних умов упродовж навчання учень не отримає належної освітньої підготовки і врешті залишиться ізольованим від суспільства, – каже директор департаменту освіти і науки ТОДА Ольга Хома.
До реформування інтернатних закладів потрібно підходити обережно та виважено, додав і заступник голови облради Любомир Крупа.
– Сьогодні ми говоримо про інклюзивну освіту. Давайте змоделюємо ситуацію – дитина з вадами опорно-рухового апарата. Вона не може фізично потрапити в школу, тому що немає пандусів та ліфта, а двері вузькі, через які не проїхати на візку. Але найгірше те, що наше суспільство, будемо відвертими, не готове до того, щоб такі діти навчалися у звичайних класах. Не секрет, що здорові учні до неповносправних ставляться жорстоко. Інша сторона – якщо є інклюзія і хворі діти є у звичайних класах, то, за українським законодавством, такий клас має мати не більше 20 дітей. Наступне: якщо в класі є слабозора чи слабочуюча дитина, то для неї має бути спеціальна програма навчання і спеціальні люди – помічники основного вчителя, які допомагають цій дитині засвоїти матеріал. До таких кроків ми не готові ні матеріально, ні психологічно, ні педагогічно. Вважаю, вузькоспеціалізовані інтернатні заклади, в яких навчаються діти з фізичними вадами, а таких в області є шість, однозначно, мають бути збережені, – переконаний Любомир Крупа.
Депутати Тернопільської обласної ради вбачають реформування освіти не в ліквідації інтернатних закладів, а в поступовій реорганізації шкіл-інтернатів у сучасні навчально-виховні комплекси та навчально-реабілітаційні центри відповідного профілю з урахуванням потреб суспільства у підтримці найбільш вразливих його громадян. Саме тому тернопільські депутати направили звернення до Президента, Верховної Ради та Міносвіти, щоб ті не допустили знищення інтернатів у нашій області.
Очевидно, відмова від шкіл-інтернатів має відбуватися природнім шляхом, коли вихованців у таких закладах поступово зменшуватиметься. Паралельно потрібно готувати звичайні школи до навчання дітей з особливими потребами. А до того часу радикальних кроків робити не варто. Це добре розуміють на місцях, але чи дослухається вище керівництво держави, не відомо…
