Генерал Армії УНР. Командувач найдієвішою Третьою Залізною Стрілецькою дивізією. Відзначився у боях за Арсенал у Києві проти “большевицької чуми” (1918), у боях під Вапняркою проти білогвардійців (1919).
Потрапив під Одесою у полон до армії Денікіна, звідти вдалося втекти. Відійшов з регулярними частинами Армії УНР на окуповану поляками Західну Україну де вони були розформовані (1920). У еміграції жив в Франції працював на шахті, пізніше був віце-президентом УНР в екзилі, голова Товариства вояків УНР в еміграції та Европейської Федерації Українських Військових Організацій, міністр військових справ Виконавчого Органу Української Національної Ради (1954-61). Автор книг «Україна у війні за державність» (Вінніпеґ, 1954) і «Третя Залізна дивізія» (Нью-Йорк, 1971).
