Подекуди благі наміри можуть потягнути за собою кримінальну справу. Тому доказом є історія Ярослава Коня, колишнього голови сільради Старий Збараж, який тепер як ніхто знає, що ініціатива в Україні, як не парадоксально, карається законом. Та про все по порядку.
«Село і люди»
– Задовго до того, як стати сільським головою, я розробив соціально-економічну програму відродження села з амбіційною назвою «Село і люди». Протягом 2008-2014 років займався її реалізацією на базі декількох сіл: Старий Збараж та Верняки Старозбаразької сільради, де я був сільським головою, а також Залужжя, Ліски, Івашківці Залужанської сільради і села Охримівці Охримівської сільради. Це все села Збаразького району, – розповідає Ярослав Кінь.
За словами пана Ярослава, дана програма була свого роду реформою для цих населених пунктів. Вона передбачала розроблення генеральних планів як інвестиційних проектів з метою введення в межі населених пунктів земель запасу, які в подальшому мали б використовуватись під індивідуальну забудову, промислове будівництво тощо. Іншими слова, село мало би більше узаконеної землі, а отже, і більше прибутку.
До прикладу, село Байківці стало мільйонером за рахунок того, що ввело землю запасу до складу населеного пункту. Воно першим на Тернопільщині розробило повноцінно генплан. Тому, на думку Ярослава Васильовича, такий крок з його сторони – тільки плюс для села. Для порівняння: у Тернополі досі не можуть кінці звести з генпланом. При тому, що для його упорядкування в обласному центрі є і гроші, і можливості. Тому сам факт розробки такої документації на рівні села викликає похвалу.
– Для розробки даного проекту було витрачено великі гроші. Генеральний план розробляв Київський ліцензований інститут. На це пішло близько півмільйона гривень. Аби назбирати таку суму (очевидно, що бюджет навіть декількох сіл такі затрати самостійно понести не може), я залучив два підприємства (одне з яких колись очолював). Після цього, як генплан був розроблений, ми затверджували проекти землеустрою по зміні меж на його базі. Згодом працювали над проектами детального планування. В кінцевому результаті це дозволяє провести тотальну інвентаризацію кожного клаптика землі, який повинен працювати як джерело наповнення бюджету сільської ради. Всі села, маючи землі запасу, просто не мають можливості зробити такі генеральні плани, бо треба знайти кошти. Мені ж вдалося це зробити, – каже пан Ярослав.
Після цього було надано громадянам 300 земельних ділянко під індивідуальну забудову та близько 240 – під особисте селянське господарство (городи).
– Тобто ми зробили велику роботу. Тепер клаптик землі обліковується і за нього сплачують податки, які йдуть до бюджету села. Крім того, в генплані села були позначені не лише ділянки під житло чи ведення господарки, а й розраховано також наявність бізнес-проектів, – зауважив Ярослав Кінь.
Відповідно наступником кроком було розроблення сільрадою проекту землеустрою з подальшим продажем через аукціон.
– Кошти, виручені з аукціону, дозволяють вийти на якісний рівень і виконання програми розвитку тих населених пунктів. Але продовжити реалізацію (аукціони і т.д.) мені не дозволили правоохоронні органи. Вони познущалися не лише над програмою, а й над органом місцевого самоврядування (Старозбаразькою сільрадою), над моєю сім’єю і навіть над моєю 90- річною мамою, – пригадує Ярослав Васильович.
Земля в «погонах»
Та не встигли люди потішитися проривом, як отримали добрячого ляпаса. За словами Ярослава Коня, працівники правоохоронних органів УБОЗу (в 2014 році, коли вони ще були в Тернопільській області), дізнавшись про новацію сільського голови, прийшли просити землю ще й для себе.
– Я відмовився їм надати земельні ділянки під будівництво через їхню відсутність. Пояснив, що наданням земельних ділянок займаються депутати на сесії сільради, а не я особисто. Іншими словами, за рахунок інвесторів, які протягом шести років вкладали значні кошти в інвестиційну програму, працівники правоохоронних органів хотіли збагатитися. Після моєї відмови була розроблена спецоперація та провокація хабарем, щоб мене, сільського голову, підвести під кримінал,– каже пан Ярослав.
Далі історія нашого співрозмовника потроху скочується до повноцінного екшена, адже в реальному житті таке годі й уявити. Отож, за словами пана Коня, після категоричної відмови УБОЗу одного дня до нього в сільраду прийшов чоловік, представився і сказав, що хоче придбати дві ділянки в селі Старий Збараж.
– Вони задіяли для спецоперації злочинця, який сумарно відсидів 12 років у в’язниці. Каже: «Я би хотів у вас побудуватись, приїхав з Яремча, маю гроші». Я йому кажу, що у нас землі нема, бо ми всі 300 земельних ділянок на одній сесії роздали людям. Депутатська комісія сама, навіть без мене, розглянула всі заявки. А далі пішла процедура оформлення документації на проект землеустрою. Вільна земля залишилася лише в інвесторів, яким за фінансування проекту рішенням сільської ради було надано по 20 ділянок. Тоді він захотів купити землю в одній із фірм-інвесорів, де я раніше був директором, а зараз нею керує моя дружина, – каже Я. Кінь.
За словами пана Ярослава, «засланий козачок» хотів, щоб він особисто продав йому ту землю.
– Я кажу, що не можу вам нічого продати. По-перше, я вже у тій фірмі не директор, а по-друге, як сільський голова не можу займатися такими речами. Єдине, це можу познайомити з діючим директором, а далі вже самі домовляйтеся, – зауважив Ярослав Кінь.
Далі все було, як у кіно. Ярослав Кінь розповідає, що так званий «гість із Яремча» ще довго наполягав на тому, щоб передати гроші не директору фірми, яка є законним власником землі, а саме йому, сільському голові. Та отримував у відповідь тільки відмови.
Врешті день купівлі-продажу таки відбувся. Ярослав Кінь познайомив покупця з директором фірми-інвестора, з яким вони б мали обговорити деталі. На зустріч «житель Яремча» приніс гроші у доларах і побажав їх віддати, так би мовити, «на руки».
У той момент на зустрічі була присутня дочка Ярослава Коня. Вона ж і запропонувала горе-покупцю (раз він так наполягає оплатити ділянки негайно) поїхати з нею до банку та перерахувати кошти. Так і сталося. Ярослав Кінь та його дружина-директор залишились у закладі, де відбувалася зустріч, а його дочка та покупець «з Яремча» подалися до банку.
– Цей «підставний» чоловік здав гроші на рахунок, і тут одразу мою Олю (донька – авт.) взяли в наручники і кажуть: «Провокація хабаром, сільський голова пов’язаний». І на тому все закінчилось, – пригадує Я. Кінь.
За словами Ярослава Васильовича, буквально за день після цього представник УБОЗу заявив з екранів ТБ, що ними було розкрито злочинне угруповання сімейного підряду: голова сільради, його дружина, колишній зять та дочка. Мовляв, вони створили фірму для того, щоб «прокручувати» незаконний продаж земельних ділянок. Хоча на землю, яку продавала фірма, є всі документи, й оформлена вона абсолютно законним шляхом. На сесії сільради, згідно з інвестиційними договорами, було визначено відповідну кількість земельних ділянок, які належать фірмам, за кошти яких було розроблено генплан. Було проведено всі необхідні розрахунки та закріплено відповідним рішенням сесії сільської ради згідно з чинним законодавством.
– Мені одразу почали заявляти, щоб я зізнався у скоєному, мовляв, ми відпустимо вашу доньку, а ви беріть провину на себе. Я кажу, що нічого не зробив, у мене є всі документи, – пояснює наш співрозмовник.
Після того, як правоохоронці не отримали омріяного зізнання, за словами пана Ярослава, його та доньку арештували на 72 години. Ті умови, в яких тримали його три дні, були ще більш-менш прийнятними, а от його донька пережила стан шоку в стінах місця позбавлення воля.
– Протягом трьох днів вони мене привозили в Тернопіль на допити і тут у центрі під аркою просто вимагали гроші. Мовляв, ми вашу дочку відпустимо, тільки дайте і будьте здорові. Я кажу: ви мене «в’язали» нібито за хабар, а самі ж у мене просите? Як таке може бути! – обурюється пан Ярослав.
Згодом Ярославу Коню вдалося напозичати чималу суму (190 тис. грн.), аби його та доньку випустили під заставу. Та як тільки він вийшов на умовну свободу, за ним влаштував «погоню» той самий підставний покупець «з Яремча», який брав участь в операції з УБОЗом.
– Ухвалою суду мені було категорично заборонено зустрічатися з тією особою, в іншому випадку це сприймається як вплив на свідчення. Якби ми все ж таки зустрілися, то відразу мене б взяли в наручники і повезли вже у Чортків, а застава, оплачена мною, пішла б у «казну». Та цей чоловік шукав зі мною зустрічі. То приїздив до Тернополя, то в сільраду, записки мені передавав з проханням зустрітися, – розказує Ярослав Кінь.
Чоловік мовчати не захотів і свою правду пішов доводити у вищі інстанції. Звертався і до народних депутатів України, і до Генпрокуратури. Йому навіть вдалося розпочати кримінальне провадження стосовно неправомірних дій правоохоронців. Що стосується його справи, то вона ще з 2014 року перебуває у суді і досі не завершена.
– Розумієте, правоохоронці вже відзвітували, що справа розкрита, а тепер не знають, як діяти, бо ж справа триває. Тим паче, що прокуратурою Тернопільської області було все ж таки розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні проти працівників УБОЗу та слідчих МВС України в області. Тобто паралельно йде суд, в якому я та донька виступаємо обвинуваченими. І, разом з тим, відкрито справу, де ми є потерпілими. Двічі цю справу закривали і двічі ми вигравали апеляційний суд. Тобто зараз триває «третя спроба», – розповідає пан Кінь.
Ярослав Кінь переконує, що не лише прагне віднайти справедливість стосовно себе та доньки, а й захистити пілотний інвестиційний проект соціально-економічного розвитку села, який, на його думку, є досить практичним для реалізації і може служити взірцем для інших. Найгірше, на його думку, в цій ситуації те, що йому не дозволяють продовжувати інвестиційну роботу, яку він розпочав. Через це страждає не лише його рідний Старий Збараж, а й інші села, які погодилися долучитись до реформи. Вони могли б ступити декілька кроків уперед, а так, каже пан Ярослав, стоять на місці і бояться щось змінювати, бо думають, що їх спіткає така ж доля, як і нашого співрозмовника.
– Я розробив цю програму, ще не будучи сільським головою, і хочу довести її до кінця, – заявляє Ярослав Кінь.
Наразі суди тривають. І не відомо, коли дійдуть до логічного завершення. Журналісти «Номер один» будуть слідкувати за перебігом цієї «заплутаної» історії й обіцяють читачам розповідати про її перипетії на шпальтах видання.
