У селі Киданці, що на Збаражчині, стоїть унікальний храм що датується 16 століттям. Це — церква святого великомученика Димитрія. Нині, попри те, що жителі села роблять усе, що можуть, щоб зберегти святиню, її стан критичний: дах і дзвіниця аварійні, а стіни — на підпорах. Тепер у церкві вже не проводять служби, але це не применшує її значення як для села, області, так і для всієї України. Адже не так у нас багато церков, споруджених у період 16-17 ст. В Україні їх збереглося менше 150. На Тернопільщині таких тільки три: в Трибухівцях Бучацького, Кошилівцях Заліщицького районів та в Киданцях.
Храм не внесено до реєстру пам’яток історії та архітектури, до переліку дерев’яних храмів України. Та найбільша проблема нині полягає у тому, що на церкву не зроблена проектно-кошторисна документація, завдяки якій можна було б отримати іноземний гранд на її реставрацію — іноземці погоджуються оплатити відновлення української церкви. Прикро, що держава не дбає про такі пам’ятки. Не цінуємо часто й ми те, що маємо… До прикладу, в селі Снігурівка Лановецького району торік згоріла дерев’яна церква, збудована в 1927 році. Пожежа шокувала всіх жителів села й змусила ще раз переконатися: храм був дуже важливим у житті кожного. Не можна допустити, щоб у Киданцях зникла така важлива пам’ятка архітектури, храм у якому молилося стільки поколінь!
Спільними зусилями необхідно зібрати кошти для проектно- кошторисної документації, знайти інвесторів та небайдужих людей, які готові посприяти в цій справі. Це допоможе зберегти одну із визначних пам’яток Тернопілля. Адже якщо храм, який простояв понад шість віків, намолене місце, де збиралися предки тих людей, які нині тут живуть, зруйнується при нас, то це буде нашою великою провиною, а, можливо, й гріхом.
