Осман-Чернор Камара приїхав до Тернополя із невеликої африканської країни Сьєрра-Леонe. Нині опановує комп’ютерні науки в Інституті міжнародних економічних відносин ім. Б.Д. Гаврилишина Тернопільського національного економічного університету. На Батьківщині хлопець пройшов армійську службу, де одним із його обов’язків було виконання стройових мелодій на трубі, пише “Нова Тернопільська”.
Вперше про африканця, який називає себе “афробандерівцем”, в Тернополі заговорили, коли він зіграв на трубі Гімн України. Згодом Осман почав збирати кошти для бійців АТО. У його рідній країні військові дії тривали одинадцять років, тому про війну хлопець знає не з розповідей і дуже переймається нашим військовим конфліктом на Сході. Осман пригадує, коли в Сьєрра-Леонe було неспокійно, їм допомагали волонтери зі всього світу, в тому числі – з України, а тому його обов’язок нині – допомогти Україні. Зізнається, що навіть думав про те, щоб поїхати на Схід і воювати. Та наразі збирає для фронту кошти за допомогою того, що найбільше любить, – музики. Спочатку Осман грав сам, переважно відтворюючи африканські мотиви, згодом познайомився з місцевими музиками і разом вони об’єдналися у гурт.
— Я пригадую Османа ще з підготовчого відділення, він вирізнявся з-поміж інших тим, що найбільшим його бажанням було вивчати українську мову, – розповідає директор Інституту міжнародних економічних відносин імені Б.Д. Гаврилишина, кандидат економічних наук, доцент Ігор Таранов. – А ще кожен студент, який навчається в ТНЕУ, має можливість виявити свої здібності й таланти. Як відомо, людина повинна гармонійно розвиватися, а тому ми залучаємо студентів до усіх заходів, що відбуваються в університеті. Якось, пригадую, проводили ярмарки, щоб допомогти воїнам АТО. Кожен підрозділ вишу старався привабити покупців чимось оригінальним. Тоді ми запросили Османа. Він виконав композицію на трубі, і звісно ж, усі звернули увагу. Опісля почали залучати Османа до інших заходів у ТНЕУ. Коли в нас був День університету, Осман виконував Гімн України і Гімн своєї рідної країни. А те, що студент грає, і таким чином збирає кошти для воїнів, навіть той факт, що українки подарували йому вишиванку, яку він з гордістю носить, свідчить про його велику пошану і любов до нашої країни.
Першим наставником та вчителем української мови в Османа була Тетяна Миколаївна Янкова, яка опікується підготовчим відділенням для студентів-іноземців у ТНЕУ.
— Осман приїхав до України, коли саме розпочалися події на Майдані. Він стежив за тим, що відбувається, і дуже болісно це сприймав. З перших же днів навчання виділявся тим, що виявляв особливий інтерес до української мови. Він наполегливо вчився, перепитував чи не кожне слово, – пригадує Тетяна Миколаївна. – Нині я в нього вже не викладаю, але він часто приходить і просить пояснити те, чого не розуміє, наприклад, особливості з відмінками, або проситься прийти на заняття до підготовчого відділення, щоб дещо довчити. Осман приїхав з країни, яка тривалий час перебувала в стані війни, тому дуже гостро сприймає події на Сході, буває, скаржиться, що в нього болить голова. Я його запитую: “Чому?” А він мені: “Бо думаю, переживаю, що в Україні відбувається, що вдома…”
Осман розповідає, що коли вирішував, куди вступати на навчання, то багато читав про нашу країну в Інтернеті. Хлопцеві до вподоби українські традиції, він захоплюється творчістю Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка.
— В період Революції Гідності я кожного дня стежив, що відбувається на Майдані, і молився за Україну. Був оптимістом, нікого не боявся, всіх переконував, що все буде добре, і вірив, що Україна переможе, – пригадує Осман своє перше знайомство з нашою країною.
Згодом африканець вирішив вивчити український Гімн. Коли вперше почув його, каже, в душі щось наче зрушилося. Відразу віднайшов слова в Інтернеті, вони йому ще більше припали до душі. Осман дуже швидко вивчив Гімн, навчився його виконувати, відзняв ролик і показав його в Інтернеті. Переглянули це відео вже понад 25-ть тисяч осіб. А взагалі на трубі хлопець може відтворити будь-яку вподобану мелодію. Вивчив безліч українських пісень і тепер виконує національні хіти двох уже рідних для нього країн.
— Український Гімн дуже гарний і милозвучний. Я його вчив без нот, просто слухав в Інтернеті і відтворював… А нині я паралельно навчаюся в музичній школі у Тернополі і вдосконалюю свою майстерність, – розповідає Осман. – Перша українська пісня, яку я почув, була “Червона рута”, потім знайшов ще багато пісень, які мені дуже сподобалися. Я з дитинства маю добрий слух, тому просто часто слухав їх і таким чином запам’ятовував. Уже знаю десятки українських пісень, а “Червона рута” — моя улюблена. Тепер взагалі не слухаю іноземних пісень, тільки українські. Інколи співаю, але все-таки я – музикант.
Осман каже, що Тернопіль йому дуже подобається і що наше місто досить спокійне. “Афробандерівець” любить гуляти біля ставу і відпочивати в парку ім. Т. Шевченка.
— Я також дуже люблю своїх викладачів, а наш університет – це як моя країна, Тетяна Миколаївна – як мама, а Ігор Михайлович – як тато, — усміхається Осман.
Іноді хлопець виходить на вулицю і грає на трубі, тому що музика – це його велике хобі. Каже, що коли грає, то дуже добре себе почуває, йому це приносить задоволення. До того ж таким чином збирає кошти для української армії.
— Я хочу одружитися з українкою, тому що мрію завжди бути поруч з Україною. І якщо в мене вдома буде українка, я завжди буду думати про Україну, – зізнається Осман.
А ще хлопець вірить, що в житті з Богом немає нічого неможливого. Тепер він окрилений мрією спробувати себе на телешоу “Україна має талант”.
— У цьому шоу брало участь багато іноземців, але там ніколи не було студента з моєї рідної країни, а у нас також є багато талантів, — розмірковує “афробандерівець”. — Хочу, щоб українці знали, що є в Тернополі студент із Сьєрра-Леонe, який дуже любить Україну і українську пісню. Наразі ще визначаюся, з якою саме піснею буду виступати.
Осман – чудова людина, він віруючий, добрий, оптимістичний і талановитий хлопець, здібний і успішний студент, – кажуть про нього викладачі вишу. Він – приклад не тільки для іноземців, а й для багатьох українців, які забули, що в країні – війна, що потрібно щодня підтримувати воїнів, які дарують нам мир, а жити — з Богом і Україною в серці!
