Український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Начальник оперативного відділу Генштабу Армії УНР, начальник штабу Української Галицької Армії. Походив з козацького шляхетського роду з Полтавщини. Поет Євген Маланюк назвав його “генералом-лицарем, людиною честі та обов’язку, яка не знала кривих ліній, тільки – прості”. Іменем Мишковського в українських містах мали би бути названі проспекти і центральні площі. Пам’ятники йому мали б височіти і в Києві, де він народився, і в Луцьку, де був комендантом міста, і в Тернополі, де закінчив свій шлях служіння Батьківщині, і в Чорному Острові, де був смертельно поранений. Тоді, 6 липня 1920 року, більшовицька кіннота несподівано атакувала потяг, в якому перебував штаб Армії УНР. І, здавалося б, у безвихідній ситуації начальник штабу української армії Євген Мишковський повів штабних старшин в атаку. В цьому переможному бою його було смертельно поранено…
