В секторі Грушевського,1 (до війни тут збігалися вулиці Міцкевича та Святоіванівська) до Першої світової містився двоповерховий дім, примітний лише аптекою.
30 грудня 1930 року на розі вулиці Міцкевича і Конарського відкрився новозбудований готель “Польонія” з рестораном і кав’ярнею. Загоєно останню рану, завдану Першою світовою війною вулиці. Місцева преса не могла оминути тодішню сенсацію — у готелі працював… темношкірий.
Власником новозбудованого закладу був Генрик Шварцвальд, що до цього тримав ресторан у готелі “Подільський”. У “Польонії” було 39 номерів з ваннами, проточною теплою та холодною водою, центральне опалення, телефон. Ціна за добу проживання від 4 до 8 злотих. У нововідкритому ресторані зустрічали новий 1931 рік, грав оркестр Макса Голдрінга. Дансинги під оркестрову музику у “Польонії” стали звичними для тернополян.
У 1944 році будинок був перетворений на руїни.
Та, якщо вірити замітці у «Вільному житті» від 12 серпня 1956 року, будинок на вул. Грушевського, 1 того року почали відбудовувати.
