Український громадський діяч, розповсюджувач самвидаву, публіцист, історик дисидентського руху, член Української Гельсінської групи, політв’язень. Тричі відбував покарання у таборах особливо суворого режиму за любов до України. Совєтькі каральні органи дали йому «почесне» звання «особо опасний рєцидівіст» (1981). Василь Васильович не зламася, і після звільнення увійшов до Всеукраїнської координаційної ради Української Гельсінської спілки, обраний головою її Житомирської філії. Був учасником експедиції з перепоховання Василя Стуса, Олекси Тихого і Юрія Литвина в листопаді 1989 року, а також створення в селищі Кучіно Пєрмської області (Росія) меморіального музею історії політичних репресій «Пєрмь-36». Активний учасник Революції Гідності зимою на Майдані в 1913-1914 роках. Бажаю пану Василю в День народження многих і благих літ!
