Не стало Володі Кузика…
Ми усі знали, що справи у нього кепські, але голосно про це не говорили. Десь підсвідомо жевріла НАДІЯ, що все минеться і хвороба відступить. Не судилось…
4 січня Він поширив рядки,які неможливо спокійно читати….Володя писав їх, коли вже ВСЕ знав і розумів.
“Життя прекрасне!
Особливо це відчуваєш коли повертаєшся з реанімації, хоча усвідомлюєш, що до фінішу життєвого шляху залишилися лічені дні…
Зібравши залишки сил, хочу подякувати всім друзям і знайомим, колегам і колежанкам з якими довелося зустрічатися і працювати. Не знаю чи є такі слова, які б передали вам всю глибину моїх почуттів поваги та вдячності. Я зустрічав багато різних людей, деколи і не дуже хороших. Але в кожного намагався брати щось позитивне і віддячувати добром. Деколи це вдавалося, інколи не дуже. Тому прошу пробачити мені, якщо когось образив словом чи ділом.
Не відкладайте на завтра те що можна зробити чи сказати сьогодні, цінуйте кожну мить, бо час невблаганний.
Люблю вас всіх!
Володимир Кузик”
Після цих слів свічечка його життя ще горіла 22 дні…На особистій Володиній сторінці у Фейсбуці, де було стільки позитиву,енергії ,зрештою,цікавої інформації – тепер співчуття і скорбота колег, друзів…
Він був хорошим Журналістом.
Він був хорошим Другом.
Він був хорошою Людиною.
За свій 41 рік Володя Кузик встиг багато. Його знали, впізнавали, поважали.З ним радились, до його думки прислухались. Його любили. А в цьому-найвища суть життя!
Сьогодні церковні дзвони б’ють по Володі…І чується передзвін: “Життя прекрасне! Життя прекрасне !Життя прекрасне! Люблю вас всіх!”
Весь колектив газети “Місто”, де у свій час працював Володимир Кузик ,висловлює щире співчуття рідним Будемо молитися за твою душу, друже…
Останнє прощання з Володимиром Кузиком сьогодні, 27 січня о13.00 за адресою вул.Коновальця 16/100
Обговорення