Володимир Винниченко належить до тих українських діячів, яких найбільше не люблять представники КПРС і комуністична влада в Україні. Але треба сказати, що в такому ставленні до Винниченка немає логічної послідовності.
Із політичного погляду Винниченко був одним із найлівіших політичних діячів Української Народної Республіки. Він був соціал-демократ і марксист, представник українського робітничого руху. Здавалося б, більшовики мали виявити деяку міру терпимості до нього, порівняно з «чисто буржуазними», як вони кажуть, українськими письменниками і діячами.
Ще в 20-х роках більшовицька критика називала Винниченка українським пролетарським письменником, що змальовував життя сільських наймитів і робітників, а також життя революційної підпільної інтелігенції царських часів. Винниченко обстоював один час союз Української Народної Республіки з Радянською Росією. Навіть обстоював радянську владу в Україні – але в Україні як самостійній державі, рівноправній з Російською Республікою. За це він був ізольований серед української еміграції. Але тим менш вороже мала б ставитися до нього більшовицька влада. Чому ж виходить навпаки? Чому Володимир Винниченко більше зненавиджений, ніж українські «буржуазні націоналісти»?
