2015 рік в Тернопільській області оголошено Роком повстанської звитяги на честь 55 річниці бою вояків Української Повстанської Армії під с. Шумляни Підгаєцького району. Відтак спеціально до річниці сформують туристичний маршрут, пов’язаний з місцями повстанської звитяги, та збудують капличку. Також є задум провести 14 квітня 2015 року на Підгаєччині «Всеукраїнську повстанську варту». Це буде своєрідний вишкільний табір для ознайомлення молодих патріотів з історією УПА.
Нагадаємо, що відповідне рішення щодо проголошення 2015 року – роком повстанської звитяги, ухвалили депутати Тернопільської обласної ради на другому засіданні 51-ї сесії.
Історична довідка: Останній офіційно задокументований бій вояків УПА з частинами НКВД відбувся через 15 років після Другої світової війни, в час, коли радянська пропаганда вже давно поховала Українську повстанську армію.
Проти всього лише трьох підпільників-ОУНівців — Петра Пасічного, його дружини Марії Пальчак та Олега Цетнарського — радянська влада кинула цілий дивізіон. Про попередню підпільну боротьбу славнозвісної «боївки Петра» у 1953—54 роках повідомляли навіть радіостанції «Голос Америки» та «Свобода», а кадебісти полювали за націоналістами в густих місцевих лісах не один рік. Але цього разу сміливцям не вдалося оминути засідки й вирватися з оточення кількох сотень ворогів. Доки могли, вони оборонялися. Коли ж сили вичерпалися, Петро Пасічник та Олег Цетнарський застрелилися, щоб не потрапити в полон живими. Марії Пальчак, до того пораненій у праву руку, не вдалося покінчити з життям — куля застрягла в черепі, й жінка вижила. Відтак після показового суду їй довелося пройти через усі муки п’ятирічного тюремного ув’язнення та десяти років мордовських концтаборів.
Нагадаємо, що відповідне рішення щодо проголошення 2015 року – роком повстанської звитяги, ухвалили депутати Тернопільської обласної ради на другому засіданні 51-ї сесії.
Історична довідка: Останній офіційно задокументований бій вояків УПА з частинами НКВД відбувся через 15 років після Другої світової війни, в час, коли радянська пропаганда вже давно поховала Українську повстанську армію.
Проти всього лише трьох підпільників-ОУНівців — Петра Пасічного, його дружини Марії Пальчак та Олега Цетнарського — радянська влада кинула цілий дивізіон. Про попередню підпільну боротьбу славнозвісної «боївки Петра» у 1953—54 роках повідомляли навіть радіостанції «Голос Америки» та «Свобода», а кадебісти полювали за націоналістами в густих місцевих лісах не один рік. Але цього разу сміливцям не вдалося оминути засідки й вирватися з оточення кількох сотень ворогів. Доки могли, вони оборонялися. Коли ж сили вичерпалися, Петро Пасічник та Олег Цетнарський застрелилися, щоб не потрапити в полон живими. Марії Пальчак, до того пораненій у праву руку, не вдалося покінчити з життям — куля застрягла в черепі, й жінка вижила. Відтак після показового суду їй довелося пройти через усі муки п’ятирічного тюремного ув’язнення та десяти років мордовських концтаборів.
