Голос диктора вищої категорії Тернопільської державної телерадіокомпанії Галини Петрівни Костантинової добре пам’ятає не одне покоління міських і сільських жителів Тернопілля.
Молодою дівчиною в далекому 1948 році вона прийшла працювати на диктором на обласне радіо, яке лише утверджувалося після грізного й кровопролитного воєнного лихоліття.
Галина Костантинова народилася 30 квітня 1928 року в м.Охтирка Сумської області в простій робітничій сім’ї. Перший життєвий університет пройшла на фронтах другої світової війни, спочатку санітаркою у військовому госпіталі, а той час Галі виповнилося трохи більше 13 років, а пізніше аж до Перемоги – зв’язківцем, радистом у військових частинах. На війні юна Галя випадково зустрілася з рідним братом, який воював на сусідньому фронті, а згодом з батьком з яким пройшла трудні вогненні верстви аж до взяття рейхстагу в Берліні, на стінах яких розписалася «Ми з Охтирки».
Двадцятирічною дівчиною Галина Костантинова приїхала в Тернопіль диктором обласного радіо. Новини з полів та ферм, фабрик та заводів Тернопілля читала майже як фронтові зведення, надто усе любила свою роботу, чесна і порядна, відповідальна і надзвичайно справедлива, дбайлива матір, лагідна дружина й бабуся, такою її пам’ятають в творчому колективі Тернопільського обласного радіокомітету, а згодом державної телерадіокомпанії, де Галина Петрівна попрацювала диктором вищої категорії майже пів століття разом з улюбленцем тернопільських слухачів.
На жаль нині вже покійним Володимиром Сіробабою. Цей дует дикторів професіоналів не раз відзначали на усіх рівнях, їхньої професійної майстерності, вміння донести мовлене слово, його милозвучність вчилося не одне покоління радіо і тележурналістів, диктори з інших компаній, вчителі- словесники. Галина Костантинова за професійну працю, громадську позицію, особистий розбудову та незалежність України була нагороджена орденом «Княгині Ольги», багато чисельними грамотами, подяками, подарунками.
Понад усе Галина Костантинова любила Україну, свій рідний народ, вболівала за його долю. Нехай Господь привітає світлу душу покійної, земля її пухом. А всіх, хто її знав, просимо молитися і пам’ятати.
Вічна пам’ять!
