У живій, пульсуючій мільйонами джерел криниці української Мови наявне бездонне число синонімів до слова «мовити», «говорити» з більшим або меншим градусом «емоційної», «характерної» чи «сленгової» лексики.
Про богатство лагідної української мови знають всі, а от про синонімічний неокрай діє-слова «Мовити», «Казати», «Говорити» мабуть не відає ніхто. Так у романогерманських мовах наявні 5-10 дієслів на позначення поняття «мовити». І цього їм достатньо. Бо їх мова виникла історично пізно, тому народ за такий короткий історичний період життя не встиг добрати відповідно довгий синонімічний ряд. Чого не скажеш про Сенсар українців. Їхня мова виникла ще в перед- і праісторичний період буття людини на планеті Земля, тому й мова українців значно богатша за всі інші мови не лише Європи, а можливо і всього світу.
Українці – це Слов’яни. А якщо так, то етнонім Слов’яни за другою етимологічною версією виник від Слова і Славлення Бога чи Богині Словом, Мовою. А отже скарбниця Слова і Мови у Слов’ян і Українців має бути незміримо більшою і богатшою за мови інших народів. Бо ж Мова, Слово стояло у коренях Древа Буття Українців-Слов’ян, вирісши у квітучий Мовний САМОбутній СЕНСАР Аріїв.
Але як це довести? Спробуємо на прикладі Мови. Всього за півдня, перебуваючи 16 червня на дачі в Осокорках, ми набрали цілий ешелон діє-слів – синонімів.
Перейдемо до справи ближче. Спершу ми гадали дійти до числа 16, потім – до 50-ти синонімів, за тим – до 64 – символічне ж число! Згодом – до 90! Хоч і 100 – це кругле число, сотня! Але хіба можна набрати цілу сотню з одного слова? Це не можливо! – сміялись ми самі з себе. Але коли дійшли до сотні понять на діє-слово «мовити», то нам тоді напевне щось відкрилось: Евріка! Ця Криниця-Пульсар Української Мови просто бездонна!! Оцініть самі –
ЛАГІДНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ СЕНСАР:
- Мовити (промовляти Слово)
- Казати (казку)
- Говорити (правду)
- Балакати (синонім: лялякати)
- Відати (повідати словом)
- Розмовляти (з кимось)
- Ректи (урочисто проголошувати)
- Гутарити (ладно домовлятися)
- Цвірінькати (ніжнозвучно говорити)
- Тьохкати (розмовляти як пара соловейок)
- Лепетати (дитяча мова)
- Шкабарчати (не дуже приязно говорити)
- Прорікати (майбутнє)
- Цвікати (докоряти)
- Співати (тихо мовити колисанку діткам)
- Промовляти (Слово, Орацію)
- Пащекувати (грубо говорити)
- Бормотати (мовити не розкриваючи рота)
- Гомоніти (лагідно, приглушено говорити)
- Сокотати (ніжно, солодко говорити)
- Триндити (казати неправду)
- Наговорювати (текст у мікрофон; на когось)
- Лаяти (за аморальні вчинки)
- Висловлювати (думку)
- Гиркати (перекидатися словами, сваритися)
- Туркотіти (мило перемовлятися)
- Цвенькати (мовити іноземною мовою)
- Нарікати (на дощ або пекуче сонце; долю)
- Провіщати (ладну погоду, майбутнє)
- Ґерґотати (незрозуміло балакати)
- Звіщати (Добру Новину)
- Балабонити (пустомовити)
- Верзти (незрозуміло говорити)
- В’якати (мовити)
- Кликотіти (мовити швидко, як лелеки)
- Жебоніти (мовити ласкаво, тихо, як потічок)
- Базікати (про пусте)
- Бельмекати (не розуміючи щось казати)
- Варнякати (мовити у сні)
- Галдичити (одне і те ж)
- Проказувати (напам’ять поезію)
- Шепотіти (тихенько мовити)
- Гаркавити (нечітко вимовляти літеру «Р»)
- Агакати (мовити часто слово «ага»)
- Гуморити (мовити смішне)
- Гарчати (грубо говорити)
- Ляпати (язиком, говорити)
- Мурмотіти (мовити з напіввідкритим ротом)
- Буркати (зрідка відгукуватись під час розмови)
- Воркотати (тихо говорити)
- Гурити (научати)
- Талдичити (мовити як у Біблії, Талмуді)
- Бурчати (корити, незадоволено говорити)
- Журчати (про любу мову, текучу як джерело)
- Квохтати (мама до своїх дітей)
- Кликати (людей, кур, гостей)
- Кпити (висміювати)
- Журити (соромити за содіяне)
- Напучувати (научати словом)
- Голосити (голосно плакати, причитаючи)
- Замовляти(словом хворобу)
- Повідати (історію, бувальщину)
- Оповіщувати (вість громаді)
- Лебедіти (закохано говорити)
- Розказувати (діткам казку)
- Розпатякувати (секрети всім)
- Розмовляти (душа в душу)
- Торохтіти (бистро мовити)
- Брякати (невдало вставляти слово)
- Тараторити (скоромовкою повторювати одне і те ж)
- Патякати (говорити не те і не тим)
- Бубоніти (глухо мовити)
- Теревенити (мовити про незначне)
- Оповідати (бачене, почуте)
- Обговорювати (нові поезії)
- Радити (раду; щось добре або зле)
- Галдіти (розмовляти голосно)
- Славити (словом)
- Вуркотіти (говорити ніжно як голубки)
- Мимрити (мовити з закритим ротом)
- Розраджувати (втішати словом)
- Словоблудити (софістика, хуцпа; обман інших)
- Славословити (Бога, Богиню)
- Скоромовити (говорити скоромовкою)
- Примовляти (лихо)
- Переказувати (усно твір у школі, вузі; вітання)
- Домовляти (-ся обом сторонам про мир)
- Переговорювати (-сь одне другого)
- Нараяти (побажати щось хороше іншим)
- Прославляти (Богів)
- Перемовляти (-ся одне одного)
- Словославити (Богів і лицарів-героїв)
- Торочити (настійно повторювати те ж саме)
- Триндичити (говорити пусте)
- Радославити (радо славити Радунь Вічних Богів і Богинь)
- Благословляти (словом)
- Шкандалити (скандалити словесно, обмовляти)
- Шпетити (присоромлювати)
- Розпатякувати (розказувати секрети всім)
- Підмовляти («юнак дівку підмовляє»)
- Іронізувати (мовити з іронією, але без сарказму)
- Базарити (сленґ: говорити, домовлятись)
- Проговорювати (важливі теми)
- Закликати (до тиші; ангелів, Божества)
- Гейкати (часто мовити слово «ге», «гей»)
- Бубніти (читати вголос)
- М’ямлити (нечітко мовити)
- Галасувати (гуртом промовляти різні слова).
У живій криниці української Мови-Сенсару наявні іще й інші синоніми слова «мовити», «говорити» з більшим або меншим градусом «емоційної» чи «сленгової» лексики.
