У редакцію газети “Місто” потрапив відкритий лист до Верховного архієпископа, глави УГКЦ Святослава Шевчука з приводу справи скандальновідомого, тепер уже колишнього монаха-екзорциста-візіонера з Тернопільщинини Григорія Паланчака. Пропонуємо його своїм читачам повністю.
Блаженнішому Святославу
Патріарху УГКЦ
Миколи Смаровайла – директора ГО
«Духовний центр родини «Теотокос»»
м.Тернопіль
Віктора Козачка – директора
благодійної організації
«Благодійний фонд Архистратига Михаїла»
м. Івано-Франківськ
Відкритий лист
Високодостойний Владико! 26-27 квітня 2017 року у Львові відбувся Синод Єпископів УГКЦ на якому серед інших документів була прийнята Заява з приводу «об’явлень» с. Марії Баран, які поширює о. Антоній Григорій Планчак».
Оскільки Богом даним правом кожної людини на захист честі і гідності отець Антоній Григорій Планчак не зміг скористатись, тому що на засідання Синоду не був запрошений, а окремі церковні достойники розгорнули шалену роботу по висвітленню цієї теми в ЗМІ зі своїми приватними коментарями, вважаємо своїм обов’язком як вірних УГКЦ донести до Вас наше бачення причин і суті цього конфлікту, до перебігу якого мали скромне відношення з моменту примусового заслання отця Антонія-Григорія до Бельгії в 2016 році.
Блаженні миротворці…І ми шукали порозуміння між сторонами конфлікту і намагались зрозуміти його справжні причини. Ми мали зустрічі з Блаженнішим Любомиром Кардиналом Гузаром, Владикою Богданом (Дзюрахом) Адміністратором Патріаршої курії, Владикою Ігорем (Возьняком) Архиєпископом і Митрополитом Львівським, Владикою Василієм (Семенюком) Архиєпископом і Митрополитом Тернопільсько-Зборівським, Владикою Міляном (Шашіком) Єпископом Мукачівським, Владикою Теодором (Мартинюком) Єпископом-помічником Тернопільсько-Зборівським, тощо.
І в кожній з них ми хотіли бачити останній крок до порозуміння. Неодноразово зверталися до Вас, Високодостойний Владико, відомі в Україні політики, народні депутати. Тисячі вірних молилися за припинення розбрату. На жаль, останні не отримали заспокоєння, як і перші бодай формальної відповіді. Нас не хотіли чути.
За посередництвом зверталися до Кардинала Риги Яніса Пуятса, Кардинала Клаудіо Гуджеротті – Папського Нунція в Україні, Кардинала Аугостіно Валіні – Генерального Вікарія Папського Престолу, Архиєпископа і Митрополита Львова Мечислава Мокшицького.Зверталися ми і до Синоду Єпископів УГКЦ. На жаль, Владики не знайшли для нас часу, хоч багато з них знають нас особисто і ми роками тішились їхньою щирою дружбою.
Кроком останньої надії стало наше звернення до Святішого Франциска Папи Римського.
Щодо формальної причини конфлікту, яким на думку Синоду стали «… «об’явлення» с. Марії Баран,які поширює о. Антоній Григорій Планчак». У 15-му столітті у Франції Жанна д’Арк «чула голоси». За те, що не відреклася спалена на вогнищі. В тому ж 15 столітті реабілітована Церквою. В 1920 році причислена до лику святих. Це не аналогія – лише застереження щодо можливості помилки, що не раз мало місце в історії.
Чи визнає наша Церква об’явлення? Так визнає. І об’явлення Фатіми є сьогодні неоціненним скарбом Католицької Церкви. Чи всі об’явлення визнає Церква? Ні. І прикладом цього є Меджугор’є. Хоч тисячі вірних, серед яких найвищі духовні авторитети, відвідують це святе місце.
Таким чином фактом можливих об’явлень у нашій рідній Церкві слід було б з надією тішитись. Уважно дослідити феномен на рівні найвищих духовних авторитетів. Та «не поважають пророка у своєму місті»! Натомість ми стали свідками вкрай короткочасних візитацій (про що можливо не поінформований Синод), а справою «об’явлень» переймалась комісія скоріше психологічного, а не теологічного спрямування.
Але чи є об’явлення головним каменем спотикання?
За 20 років з часу створення Колодіївська спільноти пройшла непростий шлях становлення, росту, набуття безперечного духовного авторитету. Побудовані і реконструйовані монастирські комплекси в Колодіївці, Великих Бірках, Долині, Вишнівчику Тернопільської області, монастирський комплекс в Посічі в лісовому масиві площею 90га, що належав Митрополиту Шептицькому, скит в Лючі Івано-Франківської області. Ще більші плани були на стадії реалізації: комплекс чоловічого монастиря в Посічі, монастир Іллі Пророка в Тернопопільській області, тощо.
І все вмить зупинилось 27 квітня 2017 року. Монастирі закрито. То може це майно монастирів і забрало спокій окремих…Майно, збудоване коштом і вірою конкретних жертводавців через отця Антонія Григорія Планчака. А чи врахував Синод їхню думку? Чи має намір радитись з ними, реальними власниками перед Богом, що далі робити з «вашим-нашим» майном? Адже вони теж реальні будівничі нашої Церкви…
Зрештою «Церква – це вірні» вчать нас Конституції ІІ-го Ватиканського Собору. Чому хтось не хоче цього чути ?
Високодостойний Владико! Оскільки Заява Синоду документ колективний, хотілось би знати, хто запропонував цей вишуканий механізм приниження отця Антонія-Григорія Планчака через вибачення за його не скоєні злочини. Хотілось би запитати його, хто буде просити вибачення в інших, яких так багато, і які сьогодні страждають від очевидної несправедливості щодо їх духовного наставника?
Хто буде просити вибачення в отця Антонія-Григорія за всі зневаги і душевні рани на дорозі, якою пройшов не лише отець Піо?
Хто попросить вибачення в старенької хворої матері отця, яка привела його на служіння Богові і сьогодні є німим свідком знущань над сином? І молиться за всіх, особливо тих що зрадили його… Може Владики нарешті знайдуть час і мужність витерти її сльози?
Хто попросить вибачення у спільноти монастиря, в чистій і глибокій вірі яких, засумнівались маловіри?
А може всі попросимо вибачення у Спасителя за неналежне засвоєння такого простого уроку: «Любіть один одного і по тому всі пізнають, що ви мої учні»!
Високодостойніший Владико! Маємо щиру надію, що Ваш підпис під заявою – прикре непорозуміння, яке так легко виправити Батьківською Любов’ю на прославлення Господа нашого Ісуса Христа.
З синівським смиренням, любов’ю і надією
Микола Смаровайло
Віктор Козачок
